Сумісництво та дитячі відпустки: нюанси підтвердження для батьків

Працівник-сумісник має право на соцвідпустку на дітей за кожним своїм трудовим договором, і для місць роботи за сумісництвом підтвердження від іншого з батьків про невикористання відпустки не вимагають, навіть якщо такий підтвердний документ потрібен за основним місцем роботи іншого з батьків. Підхід «один із батьків» застосовується до особи в цілому, а не до кількості її місць роботи, тому один і той самий батько або мати реалізує це право за всіма своїми трудовими договорами, а другий з батьків тоді вже цю відпустку не використовує.

Обґрунтування

Право на відпустки прив’язане до факту перебування у трудових відносинах, а не до статусу «основне чи сумісництво». Статтею 2 Закону України «Про відпустки» визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Працівник-сумісник також перебуває у трудових відносинах, отже має право на всі види відпусток, у тому числі додаткову соціальну, за кожним трудовим договором. Статтею 2

Додаткова соцвідпустка «на дітей» надається за підставами, визначеними ст. 19, і може використовуватись за всіма місцями роботи однією й тією ж особою. Стаття 19 Закону про відпустки встановлює перелік підстав (дві і більше дітей до 15 років, дитина з інвалідністю тощо) та тривалість 10 або 17 календарних днів, але не обмежує цю відпустку лише основним місцем роботи. Право виникає у матері або батька як у фізичної особи, а оплата відпустки здійснюється за кожним місцем роботи, де з цією особою укладено трудовий договір. ст. 19

Позиція Мінсоцполітики та Мінекономіки: сумісники мають право на соцвідпустку «на дітей» і за основним місцем роботи, і за кожним сумісництвом. У профільних роз’ясненнях, що ґрунтуються на ст. 2 та ст. 19 Закону про відпустки, прямо підкреслено, що працівник, який уклав трудовий договір за сумісництвом, має такі самі гарантії щодо відпусток, а додаткова соціальна відпустка надається і за основним місцем роботи, і за кожним трудовим договором за сумісництвом, зокрема внутрішнім. Статтею 2 ст. 19 Закону про відпустки

Документи від іншого з батьків потрібні для підтвердження, що другий не користується правом, а не для «прив’язки» до конкретного місця роботи. Оскільки ст. 19 встановлює, що відпустка надається одному з батьків, роботодавець за основним місцем роботи зазвичай вимагає документ, що підтверджує невикористання цієї відпустки другим з батьків, аби не було подвійного використання в межах однієї сім’ї за той самий рік. При цьому жодна норма не зобов’язує вимагати окремі довідки для кожного договору сумісництва того ж самого з батьків, який уже реалізує право на відпустку за основним місцем та сумісництвом.

Практичний підхід:

1. Якщо мати використовує соцвідпустку як основний працівник. Вона подає підтвердження, що батько не використовував таку відпустку. Після цього вона може використати соцвідпустку на дітей за основним місцем роботи та за всіма своїми місцями роботи за сумісництвом, без додаткових довідок про себе самої.

2. Якщо батько – сумісник – хоче скористатися соцвідпусткою. Він має підтвердити, що мати не користувалася правом на цю відпустку за відповідний рік. Після цього він реалізує своє право як «той із батьків, який користується відпусткою» за всіма своїми трудовими договорами, включно із сумісництвом, без необхідності додаткових підтверджень щодо власного основного місця роботи.

3. Ситуація, коли один із батьків уже використав відпустку за основним місцем роботи. Тоді другий з батьків не має права на соцвідпустку за цей самий рік ні за основним місцем роботи, ні за сумісництвом, оскільки принцип «один із батьків на рік» вже реалізований у сім’ї, незалежно від кількості трудових договорів у другого з батьків.

Підсумок: підтвердження «від другого з батьків» застосовується один раз для вибору, хто саме з батьків користується правом у конкретному календарному році, а обранець реалізує це право за всіма своїми місцями роботи, у тому числі за сумісництвом.