У працівника формально вийшло два «основні» місця роботи, але відповідальності для вашого підприємства через це не передбачено, а ризики для вже наданого бронювання виникають лише тоді, коли саме цей працівник врахований у квоті й заброньований у вас і/або в іншого роботодавця. Оптимально – з’ясувати з працівником, яке місце роботи він вважає основним, оформити відповідні заяви / зміну статусу і, за потреби, скоригувати бронювання, щоб він враховувався в квоті тільки там, де вам це потрібно.
Обґрунтування
Основне місце роботи визначає сам працівник заявою. За визначенням, основне місце роботи – це місце, де працівник працює за трудовим договором і яке він визначив як основне згідно з поданою заявою, до її відкликання, а ці відомості відображаються в реєстрі застрахованих осіб. Це випливає з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» п. 12 ст. 1, від 08.07.2010 №2464-VI.
Ситуація з двома «основними» місцями не створює порушення з боку роботодавця, якщо він не знав про попередню роботу. Якщо роботодавець при прийнятті не мав інформації, що працівник уже має основне місце роботи, і працівник подав заяву як на основне місце, його прийняття як «основного» не вважається порушенням. Наявність у працівника одночасно двох основних місць роботи в такому випадку не тягне відповідальності для роботодавця п. 12 ст. 1, від 08.07.2010 №2464-VI.
На бронювання впливає те, де працівник врахований у квоті, а не формальність «двох основних». За чинними правилами бронювання критично важливі підприємства можуть рахувати працівників у квоті лише певною кількістю, а сумісники й особи з іншими відстрочками враховуються в загальній кількості військовозобов’язаних тільки за одним місцем роботи – там, де строк трудових відносин найбільший пункту 12 Порядку, від 27.01.2023 №76, від 30.05.2026 №692. Це означає, що «подвійне» основне місце саме по собі не збільшує квоту.
Якщо один і той самий працівник врахований у квоті на двох критично важливих підприємствах, може виникнути переліміт. Коли працівник працює на двох роботодавців, а обидва – критично важливі й обидва врахували його в своїй квоті та забронювали, за оновленими правилами та перевіркою Мінекономіки може з’ясуватися, що працівник повинен враховуватися лише за одним місцем роботи. У разі перевищення ліміту підприємство має в 10-денний строк анулювати «зайві» відстрочки, інакше ризикує втратити статус критично важливого пункту 12 Порядку, Постановою №76, пунктом 6 Постанови №692.
Що можна зробити зараз.
-
Уточнити статус працівника. Попросити працівника письмово повідомити, де він визначає основне місце роботи, і чи подавав заяву про основне місце іншому роботодавцю. На підставі цієї інформації ви зможете вирішити, чи коригувати у себе статус (основне / сумісництво).
-
За потреби – змінити статус без «зайвого» звільнення. Якщо працівник хоче визнати нове місце роботи основним, він може відкликати попередню заяву про основне місце щодо попереднього роботодавця й подати заяву у вас про визначення вашого підприємства основним. Це узгоджується з тим, що основне місце роботи визначається і змінюється саме заявою працівника п. 12 ст. 1, від 08.07.2010 №2464-VI.
-
Перевірити, чи врахований працівник у вашій квоті бронювання. Якщо працівник у вас не заброньований, впливу немає. Якщо ж ви на нього подали на бронювання або плануєте подавати, варто:
- узгодити з працівником, чи не заброньований він уже в іншого роботодавця;
- за можливості домовитися, за ким саме доцільно залишити бронювання, щоб уникнути подвійного врахування.
- У разі листа від Мінекономіки – діяти в 10-денний строк. Якщо Мінекономіки визначить переліміт через такого працівника і надішле вимогу про анулювання «зайвих» бронювань, потрібно своєчасно скасувати бронювання частини працівників, щоб зберегти статус критично важливого підприємства пункту 12 Порядку, Постановою №76, пунктом 6 Постанови №692.
Підсумок: ключове для бронювання – не сам факт двох «основних» місць, а те, де і як цей працівник врахований у квоті та чи не створює це перевищення ліміту, яке потім доведеться виправляти через анулювання частини відстрочок.