Відповідальність підприємства при прийнятті працівника за сумісництвом

Основна відповідальність за наявність ТД за сумісництвом без основного місця роботи за працівником.

Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text ). Тобто саме працівник в заяві про прийняття на роботу визначає, це буде основне місце роботи, чи сумісництво. Тому саме він відповідає за достовірність наданої інформації.

Однак, окрім заяви при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 24 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 ). В паперовій ТК або ЕТК повинна бути інформація про наявність основного місця роботи, якщо особа працевлаштовується за сумісництвом. Якщо незважаючи на це роботодавець погодив заяву працівника про прийняття за сумісництвом без основного місця роботи, інспектор праці може вказати на порушення інших вимог у сфері праці, за що передбачена фінансова санкція в розмірі мінімальної зарплати (ст. 265 КЗпП). Утім, у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються (ст. 16 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n94 ).

Окрім того, принцип нарахування страхових внесків для основних працівників і для сумісників відрізняється. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#n194 ). Утім, це сфера відповідальності бухгалтера, а не кадровика. Тож більш детально про особливості застосування цієї норми у Вашому випадку описати не можемо. Однак, якщо працівник не має основного місця роботи, а за сумісництвом працює неповний робочий час і роботодавець за нього сплачує ЄСВ менше мінімального розміру, до страхового стажу зарахують не повний місяць, а його частину пропорційно сплаченим внескам.

Раді допомогти, звертайтесь ще!