Звільнення працівниці: рекомендації для захисту прав ФОПу

У вашій ситуації найменш ризиково або оформити звільнення за власним бажанням / угодою сторін із повним розрахунком, або, якщо працівниця реально не з’являється на роботі без поважних причин, — готувати документи на звільнення за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП, ретельно фіксуючи відсутність і свої спроби отримати від неї пояснення.

Обґрунтування

ФОП-роботодавець застосовує до найманих працівників загальні норми КЗпП. Підстави для припинення трудового договору ті самі, що й у юросіб, зокрема за ст. 36, 38, 40, 41 КЗпП. Це прямо зазначено для ФОП-роботодавців. 40

Звільнення за ініціативою роботодавця за ст. 40 КЗпП завжди ризиковіше, ніж за заявою працівника. Безпечніші для ФОП варіанти: за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) чи за іншими «м’якими» підставами. У цих випадках працівник сам фіксує волю припинити трудові відносини, а ФОП лише видає наказ та проводить розрахунок. ст. 36

Якщо працівниця фактично не працювала, але була оформлена, вимоги щодо зарплати все одно зберігаються. Неявки без табельного обліку та актів про відсутність виглядають як провина роботодавця, а не працівника. За відсутності документального підтвердження прогулів ФОП складно довести, що заробіток не належить до оплати. Це збільшує ризики претензій за невиплату зарплати й претензій Держпраці.

Звільнення за прогул можливе лише за умови чітко задокументованої відсутності без поважних причин. Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин понад три години протягом робочого дня. Потрібно підтвердити, що роботодавець намагався з’ясувати причини відсутності, але поважних причин не було. Це випливає з визначення прогулу та вимоги п. 4 ст. 40 КЗпП щодо відсутності поважних причин. п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України

Перед застосуванням дисциплінарного стягнення роботодавець зобов’язаний витребувати письмові пояснення від працівника. Якщо працівник не надає пояснення, складається акт про відмову, але сам факт витребування є обов’язковою процесуальною дією. Невиконання цього обов’язку є типовою підставою для визнання звільнення незаконним. ст. 149 КЗпП

При будь-якому звільненні ФОП-роботодавець зобов’язаний виконати стандартний набір дій у день звільнення. Потрібно:
– видати працівнику копію наказу про звільнення;
– видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні;
– провести остаточний розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП;
– на вимогу працівника внести запис до трудової книжки, що зберігається у працівника. Це прямо передбачено як для всіх роботодавців, так і окремо для ФОП-роботодавця. ст. 47 КЗпП ст. 116 КЗпП

Якщо ФОП обирає шлях звільнення за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП), потрібен повний пакет внутрішніх документів. Для мінімізації ризиків доцільно мати:
– доповідну або службову записку керівника про відсутність;
– акти про відсутність працівника на роботі, підписані кількома працівниками;
– письмову вимогу надати пояснення, направлену за всіма відомими адресами;
– пояснення працівниці або акт про відмову надати пояснення;
– табель із позначками «НЗ» / «ПР» та подальшим коригуванням після з’ясування причин;
– наказ про звільнення із зазначенням п. 4 ст. 40 КЗпП як підстави та посиланням на оформлені акти. Такий підхід прямо випливає з вимоги документально фіксувати прогул як дисциплінарне порушення та із загальних правил дисциплінарних стягнень. п. 4 ст. 40 КЗпП ст. 149 КЗпП

Якщо вдається домовитись, найменш ризиковий варіант — заява працівниці та звільнення за угодою сторін або за власним бажанням з повним розрахунком. У такому разі від працівниці потрібна письмова заява із зазначенням підстави та дати звільнення, а від ФОПа — наказ про звільнення й усі обов’язкові документи при звільненні. Це загальний підхід до припинення трудових відносин, який для ФОП нічим не відрізняється. ст. 36 ст. 47 КЗпП

Підсумок: для захисту ФОП краще або домовитись із працівницею про «мирне» письмове звільнення з прозорим розрахунком, або, якщо вона реально не виходить на роботу і немає поважних причин, — грамотно оформлювати прогули з усіма актами, вимогами та поясненнями і лише після цього видавати наказ за п. 4 ст. 40 КЗпП.