Дії кадровика та бухгалтера при призові військовозобов'язаного працівника

Потрібно увільнити працівника від роботи зі збереженням місця роботи і посади з дати призову, провести остаточний розрахунок за фактично відпрацьований час до цієї дати, припинити нарахування зарплати на період служби та правильно відобразити його відсутність у табелі.

Обґрунтування

1. Підтвердити призов документом і визначити дату увільнення. Наказ РТЦК про призов є належним підтвердженням призову на військову службу. На підставі цього документа працівника слід увільнити від роботи саме з дати призову, зазначеної в наказі (у вашому випадку з 15.09.2026), а не з дати отримання копії наказу роботодавцем, оскільки увільнення на період служби прямо випливає з гарантій ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України.

2. Оформити наказ ФОПа про увільнення від роботи. ФОП як роботодавець видає наказ про увільнення працівника від виконання трудових обов’язків у зв’язку з призовом на військову службу. У наказі зазначають: підставу (наказ РТЦК про призов), дату початку увільнення (15.09.2026), гарантії – збереження місця роботи та посади без збереження середнього заробітку відповідно до ст. 119 КЗпП, а також, за наявності рішення ФОПа, можливі добровільні виплати (якщо будуть) уже не як зарплата. Звільнення у зв’язку з призовом не проводять, оскільки сам факт мобілізації не є підставою для розірвання трудового договору.

3. Табелювання відсутності та припинення зарплати. Починаючи з дати призову (15.09.2026) у табелі обліку робочого часу працівника проставляють код «ІН» (цифровий «22») як інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, що прямо відповідає підходу до відображення мобілізованих працівників у типовій формі П-5, затвердженій наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489, згаданої у статті про мобілізацію працівника. Заробітну плату за період, коли у табелі стоїть «ІН», не нараховують, оскільки з 19.07.2022 за мобілізованими зберігаються лише місце роботи та посада, а не середній заробіток, що випливає з чинної редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП та змін, унесених Законом № 2352-IX.

4. Розрахунок за відпрацьований період. До дати призову (включно з останнім днем фактичної роботи) працівникові нараховують і виплачують усю належну зарплату за фактично відпрацьований час. Якщо останнім робочим днем була, наприклад, 14.09.2026, то:

   • нараховуєте оклад або годинну оплату пропорційно відпрацьованим дням/годинам до 14.09.2026 включно;
   • надбавки, доплати, премії – за фактично відпрацьований час згідно з локальними документами;
   • з дати призову (15.09.2026) зарплата не нараховується, бо працівник не виконує роботу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця. Компенсацію за невикористану відпустку при увільненні не виплачують, оскільки трудові відносини тривають, але за бажанням мобілізованого працівника й на підставі його заяви ФОП може виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної та «дитячої» відпустки відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України №504/96-ВР «Про відпустки».

5. Дії з військовим обліком і звітністю ФОПа. Відповідальна за військовий облік особа у ФОПа вносить у списки персонального військового обліку відмітку про призов працівника. Спеціально повідомляти ТЦК про сам факт призову не потрібно, оскільки Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, не встановлює такого обов’язку для роботодавця. Податкову та ЄСВ-звітність ФОП формує у звичайному порядку:

   • за місяць, у якому була фактична робота, відображають дохід, нарахований до дати призову;
   • якщо в подальші місяці доходу немає, база для ЄСВ щодо цього працівника дорівнює нулю і донарахування до мінімальної зарплати не потрібне, бо відсутній дохід і не виконується трудова функція.

Дотримання цих кроків дозволить законно увільнити працівника, правильно провести розрахунок та уникнути претензій контролюючих органів.