Роботодавець має право відмовити працівнику в дистанційній роботі. Видайте наказ про припинення дистанційної роботи, ознайомте з ним працівника. Якщо він відмовиться ознайомлюватись, складіть акт. Якщо працівник не вийде на робоче місце, табелюйте його кодом «НЗ». Після отримання від нього пояснення, керівник приймає рішення: визнати причину відсутності на роботі поважною чи неповажною.
Працівник може вимагати від роботодавця тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому роботодавець може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.
У разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи (ст. 60-2 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20230730#n1571 ).
Як бачимо єдина підстава, коли працівник може вимагати працювати дистанційно, це підтверджений факт дискримінації. В інших випадках запровадження чи скасування дистанційної роботи — виключно право роботодавця. Раді допомогти, звертайтесь ще!