Пам'ятка для колективу: як підтримати демобілізованого працівника на роботі

На жаль, такої пам'ятки немає.

Але Ви можете скористатися наступними пропозиціями для формування такої пам'ятки:

І. Комунікація між колегами.

1.Комунікація повинна бути відкритою, чутливою та без осуду.

2. Потрібно уникати стереотипів, що можуть ставити ветеранів в неприязне становище або змушувати їх почуватися ізольованими.

3. Слід поважати досвід ветерана, який суттєво відрізняється від досвіду цивільних співробітників. Враховувати потрібно навіть питання у неформальних бесідах, які можна задавати ветерану, а які категорично забороняється.

3.1.Перелік запитань, які не варто задавати працівникам, які мають бойовий досвід (ветеранам):

• Ти когось вбивав? А скількох ти вбив?

• Ти бачив якісь відірвані частини тіла?

• Ти бачив загиблих або як хтось помирає?

• Що було найгіршим на війні/службі?

• Радієш тому, що повернувся?

• Там страшно було?

• Коли обміняють наших полонених?

• Чи вистоїмо ми в цій війні?

• Коли війна (це все) закінчиться?

• А ти привіз якусь зброю?

• Як це – вбивати?

• Як місцеві ставились до вас?

• По тобі стріляли?

• Ти стріляв в когось?

3.2. Недоречні фрази у спілкуванні з працівниками, які мають бойовий досвід (ветеранами) :

• Я теж збирався/лась піти на війну, але...

• Війна – це жахливо

• Ви пройшли жахи війни

• Скоріше б те все вже закінчилось

• А я чув/ла що там твориться...

• Кому та війна потрібна...

• Ми вас туди не посилали

• росіяни наші брати

• Ми один народ

• Я взагалі не розумію, що це за війна така - завжди мирно жили

• Підіймати політичні теми, давати оцінку політичній ситуації

ІІ Дії роботодавця.

1. Почати із чесної і щирої розмови про можливі складні ситуації.

2. Погодити з працівником, який маєть бойовий досвід (ветераном):
• Чи є ситуації, які можуть особливо дратувати, зачіпати? Які саме?
• Як ви можете зреагувати на ці ситуації?
• Як можна запобігти таких ситуацій у робочих обставинах?

3. Потрібно передбачити наступні заходи:

3.1. Забезпечити доступ до підтримки за запитом – важливо, щоб всі програми підтримки, включаючи психологічні консультації та інші ресурси, були доступні для ветеранів, але тільки коли вони готові скористатися ними. Ветеран не має почуватися зобов'язаним звертатися за допомогою, якщо він цього не хоче.

3.2. Проводити тренінги для співробітників – для створення інклюзивної та чутливої атмосфери, важливо проводити тренінги з емоційного інтелекту, інклюзивної комунікації. Це дозволить зменшити ризик конфліктів та забезпечити підтримку ветеранів, не нав'язуючи їм допомогу.

4. Які дії та заходи не рекомендовано вчиняти:

4.1. Нав'язувати допомогу – важливо не створювати враження, що допомога або підтримка є обов'язковою для ветерана. Психологічна допомога має бути доступною за запитом, а не нав'язуватися.

4.2. Робити акцент на бойовому досвіді – не слід робити з ветерана «спеціальну» людину в колективі через його бойовий досвід. Це може призвести до соціальної ізоляції або створити атмосферу, в якій ветеран відчуватиме себе непотрібним або відмінним від інших.

Раді допомогти, звертайтесь ще!