Підпорядкування завідуючих лабораторій завідуючому навчально-виробничої практики: можливості та обмеження

Таке підпорядкування може бути правомірним, якщо воно прописане в організаційних та управлінських документах коледжу, таких як статут, положення про навчально-виробничу практику, штатний розпис тощо.

Кожен навчальний заклад має право визначати свою власну структуру та регулювати підпорядкування посадових осіб на основі внутрішніх потреб і специфіки навчального процесу.

Відповідно п. 1 ст. 32 ЗУ Про фахову передвищу освіту https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text структура закладу фахової передвищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються установчими документами закладу фахової передвищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи.

Закон “Про фахову передвищу освіту” визначає основні структурні підрозділи закладів, які утворюються рішенням керівника закладу фахової передвищої освіти: відділення, циклові комісії, бібліотека, лабораторії, навчально-виробничі майстерні та інші підрозділи.

Завідувач навчально-виробничої практики може мати певну координаційну роль щодо завідувачів лабораторій, якщо це передбачено організаційною структурою та функціями навчального закладу. Однак пряме підпорядкування завідувачів лабораторій завідувачу практики не є стандартною практикою, якщо тільки це не прописано в структурі та нормативних документах закладу.

На нашу думку складність взаємного підпорядкування полягає у відмінності функціональних обов’язків:

• завідувач навчально-виробничої практики зазвичай відповідає за організацію практичної частини навчального процесу, включаючи взаємодію з підприємствами, на яких проходять практики, координацію процесу навчання студентів під час практики;


• авідувачі лабораторій, у свою чергу, займаються управлінням лабораторного обладнання, організацією лабораторних занять і керівництвом працівниками лабораторій.

Проте деякі навчальні заклади йдуть на таку реорганізацію структури і це можна пояснити такими факторами:

Внутрішня організація навчального закладу. Навчальний заклад може мати специфічну організаційну структуру, що передбачає таку ієрархію. В окремих коледжах або університетах можуть бути прийняті специфічні рішення, залежно від особливостей роботи закладу. Наприклад, якщо навчально-виробнича практика тісно пов'язана з роботою лабораторій і завідувач лабораторій безпосередньо залучений до практичної підготовки студентів, підпорядкування може бути частиною цієї організаційної моделі.

Окрема інтерпретація функцій завідувача навчально-виробничої практики. Можливо, у цьому випадку завідувач навчально-виробничої практики виконує ширші функції, ніж просто організація практики на підприємствах, і має додаткові повноваження щодо координації та контролю роботи лабораторій, які залучені до навчально-виробничої практики. Це може бути частиною інтегрованої моделі навчання в закладі.

Індивідуальний підхід до управлінської структури. Кожен навчальний заклад має право формувати свою управлінську структуру, виходячи з власних потреб і задач. У деяких випадках вищі органи управління можуть ухвалити рішення про таку структуру з огляду на специфіку навчання, ефективність роботи або інші обставини.

Регламентація зміненої структури: важливо в статуті коледжу, інших внутрішніх документах, таких як структура закладу, положення про навчально-виробничу практику прописати таке підпорядкування. Зміни в підпорядкуванні мають відповідати вимогам чинного законодавства та бути затвердженими внутрішніми актами коледжу. Також мають бути внесені зміни до штатного розпису, посадових інструкцій тощо.