Працівник може обрати конкретні календарні дні, коли йому потрібна відпустка без збереження зарплати, і вихідні дні (субота та неділя) до неї включати не зобов’язаний, якщо не бажає. Згідно статті 26 Закону про відпустки: За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.”

Тобто відпустка без збереження зарплати за згодою сторін надається на будь-які календарні дні, які обирає працівник (за погодженням з роботодавцем). Немає жодної нормативної вимоги, що така відпустка має бути суцільною або обов’язково охоплювати вихідні. Якщо працівник просить 30, 31 липня, 1 та 4 серпня, то він обґрунтовано виключає 2–3 серпня (суботу-неділю), бо це його звичайні вихідні, а відпустка на них йому не потрібна. Немає правової підстави змушувати працівника включати до відпустки суботу й неділю, якщо йому потрібні лише окремі дні. Можна брати хоч на один день, хоч розбивати на декілька окремих днів, не обов’язково підряд. Для таких відпусток встановлені лише певні обмеження щодо кількості днів впродовж календарного року.

Раді допомогти, звертайтесь ще!