КЗпП передбачає єдиний варіант, коли працівник виходить на роботу лише, якщо роботодавець може надати роботу — коли з працівником укладають ТД з нефіксованим робочим часом (ст. 21-1 КЗпП). Але кількість таких ТД обмежена.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець (ч. 3 ст. 21-1 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20251211#n1757 ).

У всіх інших випадках роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП).

Якщо склалась виробнича ситуація, коли роботодавець не може забезпечити працівників роботою (відсутність електроенергії, замовлень тощо), оголошують простій. Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП).

Тож коли не можете забезпечити працівників на певний час, видайте наказ про оголошення простою ( Наказ про оголошення простою внаслідок відсутності електроенергії через значні руйнування енергетичної інфраструктури ).

Раді допомогти, звертайтесь ще!