Оформлення відпустки та звільнення: порядок дій та виплат

Працівник подає одну заяву з проханням надати відпустку і звільнити в її останній день, роботодавець видає два окремі накази, а повний розрахунок проводиться в день звільнення, який збігається з останнім днем відпустки.

Обґрунтування

Право на відпустку з подальшим звільненням. За бажанням працівника при звільненні (крім випадків звільнення за порушення трудової дисципліни) роботодавець зобов’язаний надати невикористану відпустку з наступним звільненням, а датою звільнення є останній день відпустки. Це прямо передбачено ст. 3 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Заява працівника. У заяві доцільно в одному тексті зазначити: 1) дату початку відпустки; 2) тривалість (3 календарні дні); 3) формулювання про звільнення в останній день відпустки і підставу звільнення (наприклад, «за власним бажанням» чи «за угодою сторін»). Такий підхід відповідає рекомендаціям щодо оформлення заяви на відпустку з подальшим звільненням за ст. 3від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Накази роботодавця. На підставі однієї заяви роботодавець видає два окремі накази: один – про надання щорічної відпустки, другий – про звільнення в останній день відпустки. Це робиться через різні строки зберігання цих наказів, тому об’єднувати їх в один документ неправильно.

Строк і момент остаточного розрахунку. Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми та провести повний остаточний розрахунок. Це прямо випливає зі ст. 47 КЗпП у поєднанні з вимогами ст. 116 КЗпП: всі суми мають бути виплачені в день звільнення, а якщо працівник у цей день не працював – не пізніше наступного дня після пред’явлення ним вимоги про розрахунок.

Практичний висновок. Днем звільнення є останній день відпустки, саме на цю дату оформлюється наказ про звільнення і цим днем має бути проведено повний розрахунок, навіть якщо відпускні були виплачені раніше.