Чи можна надати відпустку авансом після одного місяця роботи

Не зовсім: роботодавець може надати працівнику 14 к.дн. щорічної відпустки «авансом», але це не обов’язок, а управлінське рішення з подальшими ризиками, тому безпечніше обмежитися «заробленими» днями щорічної відпустки і решту оформити як відпустку без збереження зарплати.

Обґрунтування

1. Право на щорічну відпустку в перший рік роботи Право на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи виникає після 6 місяців безперервної роботи, а до цього вона, як правило, надається пропорційно відпрацьованому часу, за загальним правилом ≈2 к.дн. за місяць при 24 к.дн. за рік, що випливає з ч. 5, 6 ст. 10 Закону №504/96‑ВР. Окремі пільгові категорії (жінки перед/після «декрету», особи з інвалідністю, неповнолітні тощо) можуть брати повну відпустку раніше 6 місяців, але це не ваш випадок, якщо працівник не належить до цього переліку.

2. Чи дозволено дати 14 днів «наперед» Закон прямо не забороняє надати щорічну відпустку наперед понад уже «зароблені» дні, і підкреслено, що роботодавець може надати відпустку до закінчення 6 місяців безперервної роботи незалежно від фактично відпрацьованого часу, оскільки Закон про відпустки не обмежує роботодавця у прийнятті такого рішення. Водночас базове правило ч. 6 ст. 10 Закону №504/96‑ВР про пропорційність до стажу не скасоване, отже, надання 14 днів після 1 місяця роботи буде саме відпусткою «авансом» з потенційною заборгованістю працівника перед підприємством.

3. Ризики відпустки «авансом» для роботодавця Якщо працівник звільниться до закінчення робочого року, за який уже отримав відпустку повної тривалості, роботодавець зобов’язаний утримати із зарплати суму відпускних за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини року згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №504/96‑ВР. Якщо утримати нічого (мало заробітку при звільненні або працівник відмовляється повертати кошти), сума може перейти в борг працівника, який треба стягувати окремо, або фактично буде «прощеним боргом» з податковими наслідками як додаткове благо.

4. Альтернатива: частина – оплачувана, частина – без збереження зарплати Безпечний підхід у загальній ситуації: надати стільки днів щорічної відпустки, скільки працівник реально «заробив» пропорційно стажу, а решту днів оформити як відпустку без збереження зарплати:

• щорічну – у межах «зароблених» днів за ч. 6 ст. 10 Закону №504/96‑ВР;
• неоплачувану – за ст. 26 Закону про відпустки (за сімейними обставинами та з інших причин, за згодою сторін).
  Такий варіант мінімізує ризик подальших утримань і спорів, але потребує згоди працівника на неоплачувану частину.

Рекомендація: якщо працівник не належить до пільгових категорій, доцільно надати йому лише пропорційну частину щорічної відпустки, а решту бажаних днів оформити як відпустку без збереження зарплати за згодою сторін.