Звільнення мобілізованого працівника відповідно до законодавства України

Ні, працівника, якого мобілізували, не звільняють за п. 3 ст. 36 КЗпП, за ним зберігають місце роботи і посаду, але він може припинити трудові відносини за власною ініціативою або за угодою сторін.

Обґрунтування

1. Заборона звільнення у зв’язку з мобілізацією. Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період зберігаються місце роботи і посада, тому звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку з їх призовом не застосовується під час дії особливого періоду (КЗпП).

2. Сфера застосування п. 3 ст. 36 КЗпП. П. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП використовується щодо випадків призову або вступу на службу, «за винятком випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи і посада», отже для мобілізованих працівників під час особливого періоду ця підстава фактично «вимкнена» і може застосовуватись, зокрема, щодо мобілізації роботодавця‑фізособи, а не найманих працівників.

3. Допустимі підстави звільнення мобілізованого. Згідно з роз’ясненням Держпраці, трудові відносини з працівником, призваним на військову службу, можуть бути припинені за його бажанням або за угодою сторін, тобто за ст. 38 КЗпП або за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, на підставі заяви працівника (Роз'яснення Держпраці (ПРАЦЯ)).

Працівника, мобілізованого під час особливого періоду, не звільняють за п. 3 ст. 36 КЗпП, а лише за його ініціативою чи за угодою сторін.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?