Працівник продовжує перебувати з роботодавцем у трудових відносинах і підпорядковується дії законодавства про працю, тому не звільнити такого працівника за його заявою роботодавцем не має права. Інша річ, приймати чи не приймати заяву працівника в електронному вигляді - тут вже рішення приймає роботодавець. Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 2136 у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів із питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Також нагадаємо, що в районах активних бойових дій у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці (ч. 1 ст. 7 Закону № 2136).
Щодо розрахунку з працівником, то його також роботодавець зобовʼязаний провести в обовʼязковому порядку, якщо працівник отримував зарплату на картковий рахунок - туди ж переведіть і кошти. В електронному вигляді надішліть працівнику наказ та повідомлення про виплачені суми. Складіть протокол про отримані і надіслані документи. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення , письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116 КЗпП) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Під час розв’язання питання подальших дій варто нагадати про ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Як наслідок, виключно вирок суду може дати відповідь на питання, чи є ваш працівник колаборантом і навіть обвинувального вироку суду не завжди буде достатньо для розірвання трудових відносин із таким працівником.
Разом із тим, ми маємо розуміти, що процес встановлення винуватості особи доволі довготривалий та не завжди відповідає очікуванням роботодавця. Тому, пропонуємо розглянути різні ситуації в залежності від стадії розгляду кримінального провадження відносно конкретної особи. Якщо є інформація про те, що працівник співпрацює з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями на шкоду власній державі, проте кримінального провадження немає. Раді допомогти, звертайтесь ще!