У червні 2019 року позивачка звернулася до Окружного адмінсуду м. Києва із адмінпозовом до Уряду, в якому просила визнати протиправною та нечинною постанову КМУ від 22.05.2019 № 437 «Питання українського правопису».
Позивачка вважала, зокрема, що Кабмін діяв поза межами своїх повноважень, виключно в інтересах політичної доцільності, без врахування реального стану розвитку української мови, що застосовується її носіями.
Крапку у цій справі Верховний Суд (ВС).
Колегія суддів КАС ВС погодилась із висновком суду апеляційної інстанції, що процедура розроблення, схвалення та прийняття нової редакції українського правопису виглядає таким чином:
- нова редакція українського правопису розробляється та готується до видання,
- та затверджується Українською національною комісією з питань правопису,
- та схвалюється Міністерством освіти і науки України, а також Національною академією наук України.
Кабмін, як орган, який наділений загальним повноваженнями щодо проведення державної політики у сфері розвитку та функціонування державної мови у всіх сферах, може лише погодити (а не затвердити) схвалений Міністерством освіти і науки України та Національною академією наук України варіант українського правопису, розроблений Комісією.
Міністерство юстиції України погодило вказаний проєкт постанови Уряду.
З огляду на наведені обставини проведеної процедури розробки Правопису, схвалення його Міністерством освіти і науки України та Національною академією наук України, погодження проєкта Постанови КМУ «Питання українського правопису» Міністерством юстиції України, колегія суддів КАС ВС вважає, що прийняття Урядом оскаржуваної постанови щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, було логічним та завершальним етапом визначених подій.