Дата звільнення працівника за власним бажанням: що врахувати

У цьому випадку роботодавець має право як відмовити у звільненні (якщо немає поважних причин для звільнення) зазначеною датою, так ізвільнити працівника.

Відповідно до ст. 38 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218 працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто, якщо працівник бажає звільнитися за власним бажанням, і при цьому у нього немає поважних причин для звільнення, він має повідомити роботодавця про своє бажання не менше як за 2 тижні.

Але трудове законодавство не забороняє роботодавцю звільнити працівника у строк менший за ці два тижні у разі його (роботодавця) згоди.

Корисною буде інформація за посиланням https://kadroland.com/news/952-zvilnennya-za-vlasnim-bazannyam-zbez-vidpracyuvannya-2-tizniv-ta-skasuvannya.

Раді допомогти, звертайтесь ще!