Оформлення трудових відносин для дистанційних працівників в ІТ-сфері

Найменш ризиковий і юридично коректний варіант для ІТ‑ТОВ з постійно дистанційною роботою — одразу укладати трудові договори про дистанційну роботу (за типовою формою або максимально наближеною до неї), а дистанційний режим не оформлювати окремим «додатковим» наказом.

Обґрунтування

1. Дистанційна робота — окрема форма організації праці. Вона прямо визначена як робота поза приміщеннями роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника із застосуванням інформаційно‑комунікаційних технологій. Це не просто «режим роботи», а особливий формат, для якого Кодекс вимагає спеціального врегулювання умов саме в трудовому договорі. ст. 60-2 Кодексу законів про працю України

2. Для дистанційної роботи передбачена саме письмова форма трудового договору. Закон прямо вказує, що при укладенні трудового договору про дистанційну роботу має бути письмовий трудовий договір. Хоча у воєнний період письмова форма формально може не бути обов’язковою, профільні роз’яснення рекомендують все одно її застосовувати, щоб чітко зафіксувати умови дистанційки та мінімізувати спори й податкові ризики. ст. 60-2 Кодексу законів про працю України

3. Типова форма вже заточена саме під дистанційку. Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена наказом Мінекономіки від 05.05.2021 №913-21. Вона містить обов’язкові для дистанційки блоки: порядок комунікацій, забезпечення обладнанням, компенсації витрат, поєднання з роботою в офісі, охорона праці, режим «періоду відключення» тощо. Якщо спершу укладати «звичайний» трудовий договір, а дистанційку вводити лише наказом, частину цих умов довелось би дублювати чи «навішувати» в локальних актах, що збільшує ризик прогалин і суперечностей.

4. Наказ доцільний як інструмент тимчасової або екстреної зміни форми роботи. Нормами про дистанційну роботу передбачено можливість запроваджувати її наказом на період воєнного стану, епідемії, загрози агресії тощо, коли це тимчасовий або екстрений формат для вже працюючих осіб. Для ІТ‑компанії, де дистанційка є сталим базовим режимом, логічно одразу оформити її договором, а накази використовувати лише для ситуативних змін (наприклад, тимчасовий виїзд в іншу країну, зміна порядку комунікацій).

5. Для резидента Дія Сіті важливо мати «прозорі» формалізовані відносини. Деталізований письмовий договір про дистанційну роботу краще захищає від претензій щодо «прихованих» цивільних чи гіг‑відносин, а також від спорів з працівниками щодо графіка, компенсацій за інтернет, обладнання тощо, оскільки всі ці умови прямо закріплюються в тексті договору, а не розмитих наказах та листуванні.

Підсумок: оформляйте саме трудові договори про дистанційну роботу, використовуючи типову форму як основу, а накази застосовуйте допоміжно лише для конкретних змін чи тимчасових рішень.