Оплата за підвищення кваліфікації: середня зарплата чи відрядні

Працівнику, якого направлено на підвищення кваліфікації в інший населений пункт, не можна виплачувати лише середню заробітну плату без «відрядних» гарантій, а от якщо навчання відбувається у тому самому місті, де розташоване підприємство, достатньо збереження середнього заробітку без оплати проїзду, добових і житла.

Згідно ст. 122 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n725) при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Держава гарантує збереження середнього заробітку, а також компенсацію вартості проїзду до місця навчання і назад, добові та витрати на найм житла у випадку відсутності гуртожитку відповідно до п. 1 постанови КМУ від 28.06.1997 №695 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-97-%D0%BF#Text).
Це окремі гарантії, тому обмежитися тільки виплатою середнього заробітку при направленні в інший населений пункт не відповідає вимогам зазначеної постанови.

Оплата проїзду, добові та компенсація житла при підвищенні кваліфікації надаються за спеціальними нормами постанови №695. Це не відрядження, проте за змістом працівник має право на аналогічні виплати, прямо передбачені для осіб, направлених на навчання з відривом від виробництва.

Коли навчання відбувається в тому ж місті, де розташований роботодавець, до працівника фактично не застосовуються витрати на проїзд та найм житла, а добові закон прямо не вимагає.
У такому випадку достатньо зберігати за працівником середню заробітну плату без виплати «відрядних» у вигляді добових, проїзду та житла.

У разі направлення працівника на підвищення кваліфікації в інший населений пункт роботодавець має забезпечити і середній заробіток, і передбачені постановою №695 гарантії, а тільки при навчанні в тому ж місті можна обмежитися однією середньою зарплатою.

Раді допомогти, звертайтесь ще!