Так, все вірно. Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п'ятої статті 67, статей 71, 73, 781 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки". Таким чином, на підставі ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 в період воєнного стану не застосовуються норми: • ст. 53 КЗпП щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів; • ч. 3 – 5 ст. 67 КЗпП, зокрема щодо перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого; • ст. 73 КЗпП щодо сяткових та неробочих днів. Тобто, зараз не скорочується робочий день на годину перед святковим днем, не переноситься вихідний на наступний будній день, якщо свято припадає на суботу чи неділю. А святкові та неробочі дні будуть звичайними календарними днями, і якщо такий день буде припадати не на вихідний день, то він буде звичайним робочим днем. У зв'язку з цим слід розрахувати нову норму робочого часу на березень та травень 2024 року, видати відповідний наказ та проінформувати працівників В загальному випадку законодавством не передбачено видавати такі наказі. Але оскільки маємо особливі умови, які діють в період воєнного стану відповідно до Закону № 2136, до того ви пере затверджуєте вже діючі норми тривалості робочого часу, то такий наказ ми рекомендуємо видавати. Якщо роботодавець хоче зробити для працівників ці дні відпочинком, то потрібно видати інший відповідний наказ, про визнання цих днів, днями, робота у які не проводиться, із відповідним зменшенням норми тривалості робочого часу. Зразки таких наказів можна знайти в розділі "Документи"

Раді допомогти, звертайтесь ще!