Звільнення за власним бажанням через порушення трудових прав працівника: ризики роботодавця

Зазвичай працівник має право звільнитись за власним бажанням не пояснюючи причини, подавши за 2 тижні письмову заяву. Але є випадки, коли можна звільнитись за власним бажанням раніше, вказавши в заяві дату звільнення та поважні причини, які визначені ч. 2 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та ст. 4 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Звільнення за власним бажанням: підстава та заява

Однією з поважних причин для звільнення за власним бажанням є порушення підприємством трудових прав працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк звільнитись за власним бажанням, якщо:

1. роботодавець не виконує законодавство про працю, умов колективного чи трудового договору,
2. чинив мобінг стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення.

Крім того, працівник має право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП.

Отже, якщо є реальні порушення трудового законодавства відносно працівника, і останній має бажання звільнитись з роботи, то працівник має написати та подати до роботодавця заяву про звільнення за власним бажанням, в якій обов’язково вказати:

1. причину (наприклад несвоєчасна виплата заробітної плати, або видання безпідставного наказу про призупинення дії трудового договору);
2. дату звільнення;
3. норму закону – ч. 3 ст. 38 КЗпП.

Наприклад:

Дії роботодавця, якщо подано заяву про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП

Якщо реальні порушення законодавства про працю є, підприємство має:

1. звільнити працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП у визначену дату;
2. виплатити вихідну допомогу.

Тоді у працівника не буде підстав звертатись до суду.

Якщо порушення законодавства про працю не має, підприємство повинне:

1. Відмовити у такому звільненні, повідомивши про це працівника листом. В такому разі працівник може звернутись до суду і стягнути вихідну допомогу та середній заробіток за ст. 117 КЗпП;
2. Звільнити за ч. 3 ст. 38 КЗпП, як просить працівник, але не виплачувати вихідну допомогу, якщо підприємство не визнає порушення законодавства про працю. В такому разі працівник через суд буде доводити порушення трудових прав та стягувати вихідну допомогу і середній заробіток за час затримки виплати.

Але, в будь-якому випадку підприємство само не може змінювати підставу звільнення з ч. 3 на ч. 1 ст. 38 КЗпП, про що нещодавно вказав Верховний суд.

Дії працівника, якщо роботодавець відмовляє у звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП

Якщо роботодавець відмовляє у звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП, працівник може подати позов до суду і просити, зокрема, стягнути вихідну допомогу за ст. 44 КЗпП й стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку ст. 117 КЗпП. Але, не більше ніж за 6 місяців.

При цьому в таких судових справах працівнику слід довести:

1. Факт порушення трудового законодавства. Наприклад, порушення строків виплати зарплати (доказами може бути виписки по рахунку, розрахункові листки тощо). Значення має сам факт порушення законодавства про працю, а не поважність чи неповажність причин такого порушення. Про це також відзначав Верховний Суд.
2. Факт подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням із зазначенням дати звільнення та з посиланням на норму ч. 3 ст. 38 КЗпП та причини.

Висновки

1. Працівник може надати заяву про звільнення за власним бажанням через порушення своїх трудових прав, тобто за ч. 3 ст. 38 КЗпП.
2. Якщо роботодавець самостійно змінить підставу для звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП на іншу підставу, то працівник може звернутися до суду й просити, зокрема, стягнути вихідну допомогу за ст. 44 КЗпП та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Джерело: kadroland