Години роботи за сумісництвом і на основній роботі мають різнитися

Працівник, окрім основного місця роботи, може працювати за сумісництвом. Нагадаємо, що для комерційної сфери ніколи не існувало обмежень щодо роботи працівників за сумісництвом. Однак певна умова все ж таки є

0

1272

Згідно з ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.


Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.

 

Згідно із вимогами ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

 

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

 

Особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи й місцем роботи за сумісництвом.


Джерело: ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Від редакції: зауважимо, якщо за основним місцем роботи працівник перебуває у неоплачуваній відпустці або з ним призупинено дію трудового договору, то в такому випадку працювати за сумісництвом можна і в такі самі години, які встановлені за графіком роботи на основному місці роботи


0

1272