Як зробити 1 січня вільним від роботи днем: 3 дієві способи

1 січня – робочий день

Якщо на підприємстві 1 січня – робочий день, необхідно документально зафіксувати цей факт і видати два окремі накази: 

1. Про визнання 1 січня робочим днем.
2. Про встановлення норми робочого часу на січень з урахуванням того, що 1 січня – робочий день.

У такому випадку при стандартній 5-денці з вихідними у суботу та неділю, норма робочого часу для січня 2024 року становить 23 робочі дні або 184 години. Відповідно за повністю відпрацьовану норму працівник отримує свій оклад. В цьому випадку додатковий робочий день, понеділок 1 січня – це не понаднормова робота.

Перший спосіб: 1 січня – вільний від роботи день

За рішенням роботодавця 1 січня визначається «днем, робота в який не проводиться». Важливо звернути увагу на формулювання: за жодних обставин роботодавець не може визнати цей день святковим або неробочим, адже таким статусом їх наділяє виключно ст. 73 КЗпП!

Щоб зробити 1 січня днем, робота в який не проводиться, слід видати спеціальний наказ і повідомити про це працівників. Водночас у період дії воєнного стану повідомити працівників можна і безпосередньо перед настанням події, а не за 2 місяці, як в мирний час. Хоча все ж таки краще це зробити завчасно, щоб працівники могли спланувати цей день. 

Також необхідно врахувати ще кілька важливих моментів:

1. скористатися такою можливістю спокійно можуть роботодавці комерційної сфери, зокрема і підприємці, КНП тощо. А ось бюджетники мають все ж таки дотримуватися розпоряджень «згори»;
2. якщо роботодавець встановив відпочинок у такий день, то такий день не стає автоматично святковим у розумінні трудового законодавства. Отже, якщо такий день припадає на період щорічної відпустки або соцвідпустки на дітей, то тривалість відпустки на такий день не продовжується. Крім того, при обрахунку відпускного стажу на такий день не зменшується тривалість робочого року;
3. спеціальної позначки для відображення у табелі обліку використання робочого часу для такого дня немає. Тож необхідно або залишити графи не заповненими, або використати позначку, призначену для позначення вихідних днів. Також можна розробити нову позначку для відображення днів, робота в які не проводиться;
4. зменшення норми робочого часу у січні 2024 року жодним чином не вплине на заробіток працівників за такий місяць. В разі відпрацювання всіх днів і годин (а для стандартної 5-денки їх стане – 22 робочі дні та 176 годин) працівник отримає свій повний оклад.

Другий спосіб: надання щорічної або іншої оплачуваної відпустки

Є ще один варіант, коли формально за відпочинок платить роботодавець, – це надати оплачувану відпустку, зокрема щорічну основну або щорічну додаткову, причому такі відпустки можна надати навіть на один календарний день.

Але слід врахувати наступні нюанси:

1. Ініціатором такої відпустки має бути працівник: роботодавець не може змушувати або наполягати взяти відпустку.
2. Тільки щорічну основну або щорічну додаткову відпустку можна надати строком на один календарний день, бо тільки ці види відпусток можна ділити на частини. Зокрема, соцвідпустку на дітей ділити на частини заборонено. І ще один момент: необхідно пильнувати наявність неподільної частини тривалістю 14 календарних днів. Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарних дні й права на щорічну додаткову відпустку він не має, водночас вже використано 10 календарних днів такої відпустки, то надати один календарний день відпустки 1 січня не можна: не буде виконана умова про «14 безперервних днів» надалі. В такому випадку слід або надати всі 14 календарних днів щорічної основної відпустки, або ж відмовити працівнику у наданні відпустки на один день.
3. Не обов’язково, щоб основна безперервна частина була надана першою. Послідовність використання частин, на які буде поділена щорічна відпустка, працівник погоджує з роботодавцем.
4. При наданні щорічної відпустки на один календарний день мають бути виплачені відпускні у строки, передбачені чинним законодавством. Зокрема, заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Щоб оформити таку відпустку:

1. працівник пише заяву;
2. роботодавець видає відповідний наказ.

Третій спосіб: надання неоплачуваної відпустки

Ще один варіант зробити 1 січня вільним від роботи днем – надання неоплачуваної відпустки. Пам’ятка для такого способу: 

1. Наразі трудове законодавство не передбачає надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця. Тому бажання працівника, тобто заява від нього, є обов’язковою. 
2. Правом на неоплачувану відпустку можуть скористатися як працівники, для яких це місце роботи основне, так і сумісники.
3. Стандартно неоплачувана відпустка в такому випадку надається «за сімейними обставинами». Однак працівник може скористатися неоплачуваною відпусткою за будь-якою іншою підставою, передбаченою чинним законодавством, наприклад «на період воєнного стану».
4. Також необхідно врахувати, що серед неоплачуваних відпусток є такі, що надаються в обов’язковому порядку: відпустка працівникам, що перебувають за кордоном або мають статус ВПО; відпустки, передбачені ст. 25 Закону про відпустки.
5. Наразі неоплачувана відпустка «за сімейними обставинами» включається у відпускний стаж для щорічної основної відпустки до набрання чинності Закону № 3494. Після набрання чинності Закону № 3494 період такої відпустки не враховується при обчисленні відпускного стажу.
6. Неоплачувану відпустку можна надати навіть наступного дня після звернення, якщо роботодавець погоджується, або навіть день у день.
7. Тривалість такої відпустки може бути навіть один календарний день. 

Щоб оформити таку відпустку:

1. працівник пише заяву;
2. роботодавець видає відповідний наказ.

Висновки

1. Під час дії воєнного стану 1 січня 2024 року для працівників, у яких понеділок – робочий день, за замовчуванням є робочим днем.
2. Існує три топові способи зробити «канікули» в такий день: визнати 1 січня днем, робота в який не проводиться, надати працівнику щорічну або неоплачувану відпустку. Незалежно від вибраного варіанту, головне – правильно оформити кадрові документи, щоб не порушити права працівників.

Нормативно-правове забезпечення

КЗпП – Кодекс законів про працю України від 10.12.1971.

Закон про відпустки – Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки».

Закон № 3494 – Закон України від 22.12.2023 № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».

Джерело: kadroland.com