Помилки при визначенні відпускного стажу: важливі нюанси та рекомендації

Ви все правильно робите.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону «Про відпустки» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80/conv#n48) щорічні відпустки надаються за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Тобто робочий рік для нарахування щорічних відпусток починається з дня прийняття на роботу та завершується через рік (число та місяць початку і закінчення робочого року ніколи не змінюються – змінюється лише рік). Тож навіть якщо Ви надаєте працівнику за один робочий рік щорічну відпустку частинами, завжди потрібно вказувати саме повний робочий рік, а не частину робочого року пропорційно кількості днів відпустки, що надається. Тож Ви все правильно робите – і у наказі, і в особовій картці П-2 при наданні, приміром, спочатку 10 днів щорічної відпустки, а згодом ще 14 днів за той самий робочий рік, Ви вказуєте один і той же повний робочий рік (наприклад, 05.04.2024-04.04.2025р.).

Помилки досить часто трапляються у ситуаціях, коли працівник тривалий час не працював – приміром, перебував у відпустці по догляду за дитиною до трьох років або ж був увільнений від роботи у зв'язку з мобілізацією. У таких випадках кадровики іноді вирішують, що відтепер період, за який надається відпустка, потрібно вказувати з дати виходу працівника на роботу – ось це помилкове рішення, оскільки за таких обставин за частину робочого року не буде нараховуватися відпустка (до виходу працівника на роботу), а за частину – буде (з моменту виходу працівника на роботу), проте робочий рік залишатиметься незмінним.

Раді допомогти, звертайтесь ще!