Порядок працевлаштування зовнішнього сумісника: основні питання та нюанси

Порядок працевлаштування зовнішнього сумісника такий самий, як і звичайного працівника, але з обов’язковою вказівкою, що це саме робота за сумісництвом, та позначкою «2» у Повідомленні до ДПС.

Обґрунтування

1. Правовий статус роботи за сумісництвом
Сумісництво – це виконання працівником іншої оплачуваної роботи на підставі окремого трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України. Зовнішнє сумісництво означає, що основне місце роботи в іншого роботодавця.

2. Документи від кандидата
Працівник-зовнішній сумісник подає стандартний пакет документів, передбачений ст. 24 КЗпП:

• паспорт;
• РНОКПП;
• паперову трудову книжку або витяг з електронної;
• військово-обліковий документ за наявності військового обов’язку.

У заяві бажано прямо зазначити прохання прийняти на роботу за сумісництвом.

3. Укладення трудового договору та наказ
З працівником укладають окремий трудовий договір (усний або письмовий, якщо не спрацьовують випадки обов’язкової письмової форми з ст. 24 КЗпП). На підставі заяви видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, у якому фіксують, що це робота за сумісництвом, умови оплати, режим роботи.

4. Повідомлення до ДПС та інформування працівника
До початку роботи роботодавець подає до податкової Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, затвердженою постановою КМУ від 17.06.2015 №413, при цьому у графі 5 ставлять категорію «2» – працівник за сумісництвом. До початку роботи роботодавець виконує вимоги ст. 29 КЗпП: ознайомлює працівника з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колдоговором (за наявності), посадовою інструкцією та іншими локальними актами.

5. Особливі нюанси для зовнішнього сумісника
Робота за сумісництвом має виконуватися у вільний від основної роботи час, графіки фактично не повинні перетинатися, однак закон не покладає на роботодавця обов’язку перевіряти режим роботи в іншого роботодавця. Кількість місць роботи за сумісництвом не обмежена згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП, але працівник не може мати два основних місця роботи.

Якщо потрібен, можу окремо надіслати орієнтовні формулювання заяви та наказу про прийняття зовнішнього сумісника.