Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити , такі обставини, як стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім’ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, порятунок свого життя або життя рідних тощо. У постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року в справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об’єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Закон № 2136 не забороняє і не обмежує застосування під час дії воєнного стану такої підстави для розірвання трудового договору як прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Разом із тим у роз'ясненні Мінекономіки від 23.03.2022 р. вказано: «Слід зазначити, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважної причини. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин». Тому, не радимо звільняти за прогули. Треба розуміти ризик. Враховуючи воєнний стан працівник може подати позов до суду і аргументувати, що у неї були поважні причини для цього невиходу на роботу, він рятував своє життя або життя рідних, своє здоров’я. І на чий бік встане суд – питання. Краще табелюйте працівника «НЗ» (неявка з нез’ясованих причин).

Раді допомогти, звертайтесь ще!