Безпосередньо п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП встановлено, що підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. У разі звільнення із цієї підстави працівникові належить виплатити вихідну допомогу в розмірі не менш як середній місячний заробіток (ст. 44 КЗпП).
Про свою відмову працювати в нових умовах праці працівник має повідомити керівництво (директора) письмово, подавши заяву. Далі роботодавець видає відповідний наказ. Звільнити працівника під час лікарняного за цією підставою можна, адже це не ініціатива роботодавця. Лікарняний потрібно оплатити і за рахунок роботодавця і за рахунок ПФУ. Інспектори праці вказують, що працівник, страховий випадок щодо якого настав до моменту звільнення, є застрахованою особою. Тому допомогу по тимчасовій непрацездатності такому працівнику виплачують за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи.
Як бачимо Держпраці вважає, що у такій ситуації працівникові підприємство за свій рахунок повинно оплатити всі 5 дні тимчасової непрацездатності. Ч. 2 статті 22 Закону № 1105 встановлює: допомогу з тимчасової працездатності виплачують незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством; перші 5 днів хвороби, внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачує за свій рахунок роботодавець у порядку, встановленому Кабміном.
Таким чином, роботодавець гарантує отримання допомоги за перші п’ять днів хвороби, а ПФУ — за всі наступні. Раді допомогти, звертайтесь ще!