Повернення працівника на роботу після військової служби: кадрове оформлення та гарантії

Дата звільнення з військової служби

Для початку нагадаємо про гарантії працівникам, які були увільнені від роботи через призов на військову службу через мобілізацію. Вони передбачені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП):

за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. 

Тобто на час військової служби за такими мобілізованими працівниками зберігають місце роботи та посаду. При чому починаючи з 19 липня 2022 року у роботодавців немає обов’язку зберігати середній заробіток. Такі гарантії (місце роботи та посаду) роботодавець зберігає на строк до закінчення дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення такого військовослужбовця з військової служби.

Особливий період діє. Тож розберімось, коли такого працівника-військовослужбовця може бути звільнено з військової служби.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XIІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі – Закон № 2232) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. А саме звільнення з військової служби під час дії воєнного стану відбувається (п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232):

1. за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
2. за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 – 12 місяців;
3. у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
4. через певні сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Отже, якщо у військовослужбовця є підстави для звільнення з військової служби, то дата такого звільнення зазначається у наказі командира (начальника) військової частини. 

Але це не означає, що одразу після звільнення з військової служби працівник на наступний день має вийти на роботу.

Коли виходити на роботу

Частиною 11 ст. 26 Закону № 2232 встановлено, що особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до ТЦК та СП для взяття на військовий облік.

Аналогічна норма міститься у п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008:

Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) ТЦК та СП за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) ТЦК та СП для взяття на військовий облік.

Про це згадувало Мінсоцполітики у листах від 16.07.2015 № 302/06/186-15, від 05.10.2015 № 1277/13/84-15 та від 27.09.2017 № 2447/0/101-17.

Увага! Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 2232 та ч. 1 ст. 119 КЗпП працівників увільняють від роботи на час, необхідний для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, зі збереженням за ними місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати.

Таким чином, працівник має розпочати виконання обов’язків за трудовим договором на наступний день після дня взяття на військовий облік у ТЦК та СП після його звільнення з військової служби.

Приклад. Працівника звільнено з військової служби 01 березня 2024 року. Стати на військовий облік він повинен протягом 5 календарних днів, тобто до 05 березня 2024 року включно. Відповідно на наступний день 06 березня 2024 року такий працівник має вийти на роботу (якщо такий день є робочим згідно з графіком роботи)

Кадрове оформлення

Норми законодавства не зобов’язують працівника писати заяву про вихід на роботу, а роботодавця — видавати відповідний наказ. Проте за роз’ясненням Мінсоцполітики у листі від 10.06.2015 № 231/06/186-15 такий наказ має бути. А саме для того, щоб працівник приступив до роботи, потрібен розпорядчий акт роботодавця.

Крім того, первісно наказ про увільнення від роботи через мобілізацію працівника не мав дати закінчення військової служби, тобто був із відкритою датою – «на період проходження військової служби». 

Тож, для оформлення повернення на роботу працівник має подати відповідну заяву такого змісту:

Прошу дозволити розпочати виконання своїх трудових обов’язків на посаді ____ з 06 березня 2024 року у зв’язку зі звільненням у запас із військової служби.

Роботодавець на підставі такої заяви видає наказ вихід на роботу.

Не забувайте і про окремий наказ про гарантії, необхідні для взяття на облік працівника в ТЦК та СП, адже відповідно до цього наказу за працівником буде зберігатись місце роботи, посада, та ще й середній заробіток. 

Як роботодавцю перевірити чи дотримані працівником строки взяття на військовий облік та як дізнатись дату звільнення з військової служби, якщо працівник не надав наказ про виключення його зі списків особового складу військової частини? Це можна перевірити за допомогою військового квитка. 

Згідно з листом Міноборони від 21.08.2014 № 322/2/7142 документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем в особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов’язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. 

Таким чином, дати початку та закінчення військової служби, дата взяття на військовий облік в ТЦК та СП, будуть зазначені у військовому квитку. І саме ці дати визначають період, протягом якого на працівника поширюються гарантії, що передбачені у ст. 119 КЗпП.

Якщо працівник не вийшов на роботу своєчасно

Не виключено, що після звільнення з військової служби працівник не одразу виявить намір розпочати виконання обов’язків, тому звернеться до кадрової служби через певний проміжок часу після звільнення з військової служби. 

Якщо ви знаєте, що працівника було звільнено з військової служби, спробуйте з ним зв'язатися з метою отримання пояснень.

Також потрібно оформити акт про відсутність працівника на роботі. Після появи такого працівника на роботі уповноважена роботодавцем особа (як правило, працівник кадрової служби) має запропонувати працівникові надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі. 

В цьому разі необхідно табелювати дні, в які працівник не став до роботи після дати взяття його на військовий облік в ТЦК та СП, позначкою «НЗ» (неявки з нез’ясовних причин). Якщо причина відсутності визначена як поважна, внесіть відповідні зміни до табеля обліку робочого часу. Наприклад, код «НЗ» можна змінити на код «І», якщо причина не поважна – кодом «ПР» (прогул). Далі потрібно видати наказ про повернення до виконання посадових (робочих) обов’язків, в якому серед іншого зазначається дата, коли це фактично відбудеться.

Зверніть увагу на такий момент. До працівників, які без поважних причин вчасно не стали до роботи, можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення, наприклад звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Проте застосування роботодавцем дисциплінарних стягнень до працівників є його правом, а не обов’язком. У цій ситуації не радимо вдаватися до звільнення через прогул. 

«Відпускні» гарантії

Щорічна основна відпустка

Періоди, які зараховуються у відпускний стаж, перелічені у ст. 9 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) та ст. 82 КЗпП. Зокрема до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Але починаючи з 19 липня 2022 року до такого відпускного стажу не зараховують період перебування працівників на військовій службі, коли за ними зберігають гарантії за ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Тому період військової служби по 18 липня 2022 року (включно) зараховують до відпускного стажу, з 19 липня 2022 року і до моменту звільнення з військової служби – ні. При чому 5-денний період, який дається звільненому з військової служби працівнику на взяття на військовий облік, буде зараховуваний до відпускного стажу, оскільки в цей період за працівником відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП зберігають середній заробіток.

Обов’язкова відпустка без збереження зарплати

Частину 1 ст. 25 Закону про відпустки з 24 грудня 2023 року було доповнено новим п. 20. Ним встановлюється обов’язок роботодавця надати відпустку без збереження зарплати за бажанням працівника, який приступив до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації. Тривалість такої відпустки — до 60 календарних днів. При чому період такої обов’язкової відпустки буде включатися до пенсійного стажу працівника (ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Проте скористатись такою відпусткою зможуть не всі працівники, яких сьогодні звільняють з військової служби. Адже, як правило, звільнення з військової служби відбувається не у зв’язку з закінченням особливого періоду, і не у зв’язку з демобілізацією, а з інших підстав, зазначених у ст. 26 Закону № 2232.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Наразі особливий період все ще триває. Також триває загальна мобілізація.

Демобілізація – це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, держорганів, ОМС, підприємств на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а ЗСУ, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. Поки що говорити про загальну демобілізацію зарано.

Відпустка учасникам бойових дій

Учасникам бойових дій законодавство передбачає надання щорічно додаткових 14 днів відпустки. Докладно про її надання ми розповідаємо у статті «Додаткова відпустка учасникам бойових дій: правила надання».

Висновки

1. Днем звільнення з військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв’язку зі звільненням з військової служби.
2. Особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у 5-денний строк прибути до ТЦК та СП для взяття на військовий облік.
3. На час взяття працівника на військовий облік у ТЦК та СП потрібно зберігати за ним місце роботи, займану посаду та середню зарплату.
4. Стати до роботи працівник має на наступний день після дня взяття на військовий облік у ТЦК та СП.

Тетяна ГУЛЬ, редактор kadroland

Стаття на тему:

Додаткова відпустка учасникам бойових дій: правила надання

Шаблони та зразки документів:

Заява про допуск до роботи у зв'язку з звільненням з військової служби

Наказ про вихід на роботу раніше увільненого працівника

Заява про надання відпустки учаснику бойових дій

Наказ про надання відпустки учаснику бойових дій

Акт про відсутність працівника на роботі

Акт про відмову надати письмові пояснення