Оскільки звільнення працівника з ініціативи роботодавця під час тимчасової непрацездатності завжди викликає питання щодо його легітимності та відповідності законодавству, у Держпраці надали роз'яснення з цього приводу.
Статтею 5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» передбачена можливість для роботодавця звільнити працівника:
- у період тимчасової непрацездатності;
- у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку).
При цьому зазначається дата звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у лікарняному, або першим днем після відпустки.
Недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності також визначена п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Тобто, неможливо звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності за ініціативою роботодавця, навіть якщо листок непрацездатності виданий після закінчення робочого дня.
Держпраці у роз’ясненні наголошує, що датою звільнення працівника з ініціативи роботодавця у цьому випадку є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у лікарняному.
Джерело: Держпраці