Перелік трудових прав осіб з інвалідністю, які мають дотримуватися роботодавцями

Працівнику з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці

Держпраці нагадує, що особи з інвалідністю в нашій державі володіють усією повнотою особистих прав і свобод, закріплених законодавчими актами.


Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні», визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у т.ч. спеціальні робочі місця.


Крім того, створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.


Відповідно до ст. 19 цього Закону, для підприємств встановлено норматив у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюють від 8 до 25 осіб (включно), то одне робоче місце.


Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» визначено, що підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.


Відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП, при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати:


  1. паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
  2. трудову книжку;
  3. а у випадках, передбачених законодавством, також документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я.


Особа з інвалідністю при працевлаштуванні має подати документи, які підтверджують інвалідність, а саме:


  1. довідку медико-соціальної експертної комісії та виписку з акта огляду в МСЕК;
  2. індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю.


Зауважимо, відповідно до п. 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, видача особі з інвалідністю «на руки» виписки з акта огляду в МСЕК заборонена. Така виписка надсилається за місцем призначення пенсії чи місцезнаходженням пенсійної справи.


Також ст. 172 КЗпП, особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.


Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити йому неповний робочий час.

Для цього працівник повинен подати заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видати відповідний наказ

У разі незгоди працівника на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.


Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів.

Роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник

Оплата праці у цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.


Відповідно до ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.


Джерело: Держпраці