Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю, неповний робочий час може бути встановлений:
- у формі неповного робочого дня (скороченої тривалості щоденної роботи);
- неповного робочого тижня (меншої кількості робочих днів на тиждень);
- або одночасно обох варіантів – за згодою сторін.
Ініціатором встановлення неповного часу може бути як працівник (за сімейними чи іншими обставинами), так і роботодавець (через зміну в організації праці чи складну економічну ситуацію).
В обох випадках умови фіксуються у наказі та трудовому договорі.
Гарантії для працівників
Працівники з неповним робочим часом мають ті ж самі права, що й інші працівники, включно з:
- правом на щорічну відпустку повної тривалості,
- оплатою лікарняних,
- правом на соціальне страхування.
Оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, але не менше розміру, передбаченого законодавством.
Потрібен зразок документа? У нашому розділі «Документи» – все, що треба кадровику. 5500+ шаблонів, які завжди під рукою!
Наявність неповного робочого часу не є підставою для обмеження у просуванні по службі, навчанні, участі у профспілках тощо.
Неповний робочий час – це гнучкий інструмент, який дозволяє уникнути звільнень, підтримати працівників у кризових ситуаціях і водночас дотриматися вимог законодавства.
Важливо пам’ятати: зміна режиму роботи не скасовує трудових гарантій і не є підставою для порушення прав працівника.
Джерело: Держпраці