Згідно зі статтею 25 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки), відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону про відпустки, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але:
- не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;
- до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне чи онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня;
- до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А», або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа чи паліативної допомоги.
Перелік тяжких захворювань, розладів, травм і станів, що дають право на таку відпустку для дитини, якій не встановлено інвалідність, затверджено постановою КМУ від 27.12.2018 №1162.
Таким чином, за загальним правилом роботодавець не має права відмовити жінці у наданні відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, якщо одночасно виконуються такі умови:
- дитина потребує домашнього догляду відповідно до медичного висновку;
- дитина не досягла 6 років (або 16 / 18 років – у випадках, прямо передбачених законом).
Це правило діє і під час воєнного стану, однак має виняток, встановлений частиною другою статті 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136), а саме:
у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Отже, відмова роботодавця може бути визнана законною, якщо:
- Дитині виповнилося три роки (або 16 / 18 років – у випадках, прямо передбачених законом).
- Працівниця фактично залучена до:
- робіт на об’єктах критичної інфраструктури;
- виробництва товарів оборонного призначення;
- виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Формулювання «будь-якого виду відпусток» у Законі №2136 охоплює всі види відпусток, у тому числі:
- щорічні;
- соціальні;
- відпустки без збереження заробітної плати, зокрема передбачені статтею 25 Закону про відпустки.
Водночас відмова роботодавця буде вважатися незаконною, якщо:
- працівниця не залучена до робіт, зазначених у ч. 2 ст. 12 Закону №2136;
- підприємство не належить до об’єктів критичної інфраструктури;
- відсутнє мобілізаційне завдання;
- відмова є формальною та немотивованою – «про всяк випадок».
Крім того, якщо чинним колективним і / або трудовим договором передбачено надання працівниці відпустки, то зобов’язання щодо надання такої відпустки мають бути сумлінно виконані роботодавцем
Відповідно до статті 141 Кодексу законів про працю, роботодавець зобов’язаний уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Незаконна, нічим не обґрунтована відмова у наданні відпустки без збереження заробітної плати працівниці, яка має дитину, що потребує домашнього догляду згідно з медичним висновком, може бути оскаржена в суді та мати негативні правові наслідки для роботодавця і його посадових осіб.
Джерело: Держпраці
Схожі публікації:
Відпустка по догляду до 6 років: які документи потрібні та як оформити
Зразки заяви та наказу про відпустку для догляду за дитиною до 6 років
Медична довідка для відпустки до 6 років: коли повторно не потрібно подавати
