Тимчасові працівники стають постійними, якщо роботодавець не звільнив їх вчасно

Особливості праці сезонних працівників відповідно до ст. 7 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) визначаються Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 №310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі – Указ №310), який на сьогодні є чинним в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України.

Сезонний трудовий договір – це різновид строкового трудового договору. Він укладається на строк тривалості певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

Сезонними вважаються роботи, які містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою КМУ від 28.03.1997 №278.

При укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (п. 3 Указу №310), це має бути відображено в наказі чи розпорядженні про прийом на роботу, у якому зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу

Відповідно до статті 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами:

1. на час виконання певної роботи;
2. на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний надати:

1. паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
2. трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

А у випадках, передбачених законодавством, – також документ:

1. про освіту (спеціальність, кваліфікацію);
2. про стан здоров’я;
3. відповідний військово-обліковий документ;
4. інші документи.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця роботі, яка йому доручається при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців не встановлюється. Але, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві.

Поширюються:

1. форми та системи оплати праці;
2. норми праці;
3. розцінки;
4. тарифні сітки;
5. схеми посадових окладів;
6. умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві.

Для сезонних працівників може застосовуватися як погодинна, так і відрядна форми оплати праці

Оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати.

Відпустка сезонним працівникам згідно з ч. 9 ст. 6 Закону України від 15.11.1996 «Про відпустки» надається пропорційно відпрацьованому часу.

Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники на рівні з іншими працівниками підприємства мають право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності) та, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, – за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

У разі ж надання працівниці, зайнятій на сезонній роботі, листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю і пологами вона має повне право на отримання відповідної відпустки і виплату допомоги по вагітності і пологах.

У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Для цього не потрібно:

1. його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави;
2. згода профспілкового комітету, якщо працівник є членом профспілки, що діє на підприємстві.

Днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи

Проте, слід враховувати гарантії, передбачені вагітним і жінкам, які мають дітей у віці до 3-х років (в деяких випадках – до 6 років), одиноким матерям, що мають дитину до 14 років чи дитину з інвалідністю. За загальними правилами їхнє звільнення відбувається з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП), а також за ними на період працевлаштування, але не більше, ніж на 3 місяці зберігається середня заробітна плата за рахунок підприємства, з яким працівниця перебувала в трудових відносинах.

Сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні.

Якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Отже, якщо роботодавець забув вчасно звільнити сезонних працівників, вони набудуть статусу постійних працівників

Джерело: Держпраці

Статті на тему:

Тимчасові працівники: прийняття, відпустки, звільнення

Строковий трудовий договір: оформлення, робочий час, відпустки та звільнення