Ризики для роботодавця при неповному робочому часі працівників

1. Неповний робочий час (0,25 ставки) для 25–30 % персоналу є повністю законним (ст. 56 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373) за умови письмової заяви працівника або письмової згоди, відповідного наказу роботодавця, пропорційної оплати праці, коректного табелювання та звітності.

Сам по собі факт того, що 25–30 % штату працює на 0,25 ставки, не є порушенням.

Ризики виникають не з форми зайнятості, а з можливих ознак її фіктивності. Контролюючі органи звертають увагу на масовий прийом працівників на 0,25 ставки в короткий період, однотипні посади з однаковим навантаженням, виконання роботи, яка об’єктивно не може бути виконана за 2 години на день, відсутність різниці між фактичним і формальним режимом роботи.

У такій ситуації можливі питання щодо прихованих повних трудових відносин, мінімізації ЄСВ, недотримання вимог щодо мінімальної зарплати у разі фактичної повної зайнятості.

При цьому сам факт прийняття протягом одного місяця кількох працівників на неповний час не є порушенням, але підвищує ймовірність аналітичного відбору для перевірки, особливо якщо це супроводжується різким зменшенням фонду оплати праці або ЄСВ.

2. Щодо повного робочого часу із зарплатою нижче ринкової, але вище мінімальної. Формально — законно, якщо зарплата не нижча за МЗП, дотримано державних гарантій в оплаті праці, відсутні «тіньові» доплати.

На практиці ризик вищий, ніж у випадку з неповним робочим часом. Контролюючі органи розцінюють тривале встановлення зарплат суттєво нижчих за ринкові, значний розрив між рівнем зарплат і фінансовими показниками підприємства як індикатор можливих виплат “в конвертах”.

Раді допомогти, звертайтесь ще!