Дії роботодавця при раптовій мобілізації працівника без документів

Поки немає жодного підтверджуючого документа, роботодавець фіксує відсутність працівника як «неявка з нез’ясованих причин», збирає докази, звертається із запитами по підтвердження до ТЦК та (за потреби) за місцем проживання, а після отримання офіційної інформації оформлює наказ про увільнення від роботи, коригує табель та, за обраною позицією, оновлює дані у списках військового обліку.

Обґрунтування

1. Початкові дії роботодавця без документів.
   Поки є лише усні відомості (зі слів родичів, «сарафанне радіо» тощо) і відсутні офіційні папери, наказ про увільнення через мобілізацію видавати не можна. Весь період до з’ясування причин відсутності табелюйте працівника як неявку з нез’ясованих причин — код «НЗ» або «28», доцільно щодня складати акти про відсутність на роботі з нез’ясованих причин. Після з’ясування обставин табель надалі коригують, замінюючи «НЗ» на «ІН» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством).

2. Які документи потрібні для увільнення через мобілізацію.
   Для видання наказу про увільнення від роботи у зв’язку з призовом на військову службу працівник або його родина/ТЦК мають надати документ, що підтверджує призов:
   • повістка ТЦК;
   • військовий квиток з відміткою про призов;
   • довідка ТЦК (про призов/перебування на службі);
   • витяг з наказу про зарахування до військової частини;
   • довідка про зарахування до списків особового складу.
   На підставі такого документа видається наказ про увільнення працівника від роботи зі збереженням місця роботи і посади за ст. 119 КЗпП; у табелі замість «НЗ» ставлять «ІН» / «22», як невідпрацьований час, пов’язаний з виконанням державних обов’язків, що відповідає типовій формі табеля № П‑5, затвердженій наказом № 489.

3. Запити до ТЦК та за місцем проживання.
   Якщо зв’язку з працівником немає і підтверджуючих документів він/родина не надають, роботодавець може й повинен ініціювати отримання інформації:
   • письмовий запит до ТЦК та СП, де працівник перебував на військовому обліку, з проханням підтвердити факт і дату призову, а також період перебування у ТЦК/на ВЛК;
   • за потреби — запит (лист) за місцем проживання працівника для з’ясування причин відсутності.
   Відповідь ТЦК (довідка, лист, витяг з наказу тощо) може бути використана як підтвердження для видання наказу про увільнення і подальшого коригування табеля.

4. Оформлення наказу та табелю після підтвердження мобілізації.
   Після отримання підтверджуючого документа:
   • видати наказ про увільнення від роботи у зв’язку з мобілізацією із зазначенням дати мобілізації, вказаної в документі; наказ реєструється фактичною датою його видання;
   • у табелі обліку використання робочого часу замінити «НЗ» на «ІН» (або «22») за період від дати мобілізації;
   • надалі увесь період військової служби табелювати кодом «ІН» у робочі дні за графіком працівника, що узгоджується з рекомендаційним характером типової форми П‑5 за наказом № 489.
   За ч. 3 ст. 119 КЗпП за мобілізованим працівником зберігаються місце роботи і посада, середній заробіток не зберігається, якщо роботодавець не передбачив добровільні виплати (ст. 119 КЗпП доступна через Кодекс законів про працю).

5. Як відображати мобілізованого у списках і відомості військового обліку.
   За Порядком № 1487 роботодавець веде персональний військовий облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів, а мобілізований переходить у статус військовослужбовця. Є кілька допустимих варіантів дій, оскільки норма не є однозначною:
   • виключити працівника зі списків персонального військового обліку з дати зарахування до ЗСУ як такого, що перестав бути військовозобов’язаним;
   • або, за аналогією з п. 44 Порядку № 1487, зберігати його дані в списках до кінця поточного року з позначкою на кшталт «Військовослужбовець» із зазначенням дати мобілізації, а потім вилучити;
   • у новій формі списків (додаток 5) графу «Відомості про проходження військової служби» заповнюють за даними військово‑облікового документа, пред’явленого при працевлаштуванні; якщо у ВОД немає запису про службу — зазначають «ні» і не дублюють інформацію про мобілізацію.
   Через відсутність єдиного підходу доцільно письмово звернутися до свого ТЦК із запитом, як саме вони вимагають відображати мобілізованих у списках; обравши варіант, зафіксуйте його у внутрішньому положенні з військового обліку.

Оформіть внутрішнім актом алгоритм дій у разі раптової мобілізації працівника, щоб надалі діяти за однаковою та документально підтвердженою процедурою.