Правові аспекти звільнення: відмови, підтвердження та судові варіанти

Відмовити у звичайному звільненні за власним бажанням не мають права, але обов’язковою є наявність органу (посадової особи), уповноваженого прийняти рішення та оформити припинення трудового договору; за наявності підтвердження переїзду працівник може вимагати звільнення у дату, яку сам вказав, або, якщо роботодавець фактично блокує припинення, – звертатися до суду для визнання трудових відносин припиненими. Законними підставами можуть бути: звільнення за власним бажанням (у т.ч. з поважної причини – переїзд), за угодою сторін, а також інші підстави, прямо передбачені законодавством і/або контрактом, але за участі компетентного органу управління.

Обґрунтування

1. Право працівника на звільнення за власним бажанням.
   Працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір за власною ініціативою, попередивши роботодавця письмово за два тижні, або у строк, про який просить, якщо має поважні причини, зокрема переїзд на нове місце проживання, а також «з інших поважних причин» (ст. 38 КЗпП, застосовується через посилання у ст. 36 КЗпП). У разі переїзду роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, зазначений працівником у заяві, тобто формально не може просто відмовити у звільненні після спливу відповідного строку.

2. Чи може роботодавець вимагати підтвердження переїзду.
   Для звільнення за ст. 38 КЗпП із посиланням на переїзд закон не містить вичерпного переліку підтвердних документів, однак роботодавець має право вимагати документ, що об’єктивно підтверджує факт переїзду, наприклад квитки, договір оренди, інші письмові докази, що випливає з загальних вимог про добросовісність сторін трудових відносин і відображено в практичних роз’ясненнях, що посилаються на ст. 38 КЗпП. Наявність такого документа посилює позицію працівника щодо вимоги звільнити його у зазначену дату.

3. Обмеження, пов’язані з воєнним станом і критичною інфраструктурою.
   Норми про об’єкти критичної інфраструктури не скасовують права працівника припинити трудові відносини за власним бажанням; навіть у таких роботодавців відсутність «заміни» не є підставою для відмови у звільненні, якщо дотримані вимоги ст. 38 КЗпП. Водночас у зоні бойових дій працівник може додатково посилатися на неможливість продовжувати роботу через загрозу життю і здоров’ю за спеціальними нормами воєнного стану, що допускають розірвання у строк, зазначений у заяві (на підставі положень Закону № 2136-IX, згадуваного у профільних матеріалах).

4. Хто має приймати рішення щодо звільнення керівних працівників.
   Для директорів і, як правило, осіб, що виконують керівні повноваження, рішення про припинення трудових відносин приймає орган, який їх призначив (загальні збори, орган управління, власник), і саме він є підставою для видання наказу про звільнення, що прямо випливає із аналізу порядку звільнення керівників у поєднанні з ст. 36 КЗпП. Якщо директор на лікарняному, але орган управління або уповноважена особа можуть ухвалити рішення чи видати розпорядження, формальних підстав для повної відмови у звільненні у зв’язку з відсутністю директора немає.

5. Варіанти законних підстав для звільнення у вашій ситуації.
   Основні правові варіанти для головного інженера (в.о. директора):

• звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП із дотриманням двотижневого строку, без посилання на поважну причину;
• звільнення за власним бажанням у строк, зазначений у заяві, з посиланням на поважну причину – переїзд (за наявності підтверджувальних документів);
• звільнення за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП – але тільки якщо орган управління (роботодавець) на це погоджується;
• інші підстави із ст. 36 КЗпП (наприклад, переведення, закінчення строку контракту, якщо він строковий), за наявності відповідних обставин.
  Якщо орган управління фактично блокує реалізацію права на звільнення (не ухвалює рішення, не видає наказ, відмовляється реєструвати заяву), у працівника залишається право звернення до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими за ст. 38 КЗпП з відповідної дати.

За ваших умов роботодавець не має «абсолютного» права відмовити у звільненні, але на практиці може блокувати оформлення, що у разі відмови органу управління доведеться вирішувати через суд як спосіб захисту права на припинення трудових відносин.