Чим ризикує критичне підприємство, якщо заброньований не повернувся з-за кордону

1. Чи може заброньований працівник виїхати за кордон у відпустку
2. Які документи потрібні заброньованому для виїзду за кордон
3. Чи можна втратити критичність, якщо заброньований працівник не повернувся
4. Чому ризики все ж є
5. Чи можлива кримінальна відповідальність керівника
6. Як роботодавцю підстрахуватися
7. Якщо працівник усе-таки не повернувся
8. Висновки

Чи може заброньований працівник виїхати за кордон у відпустку

Так, може.

Відповідно до пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, під час воєнного стану право на перетин державного кордону мають, зокрема, військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Заброньовані військовозобов’язані належать до осіб, які не підлягають призову під час дії відстрочки у зв’язку з бронюванням.

Отже, заброньовані працівники можуть виїжджати за межі України у зв’язку з відрядженням або відпусткою.

При цьому потрібно враховувати важливий нюанс:

наявність бронювання саме по собі ще не означає беззаперечного права на перетин кордону

Дозвіл на виїзд дає роботодавець, а остаточне рішення приймає уповноважена посадова особа Державної прикордонної служби під час проходження прикордонного контролю після перевірки документів.

Які документи потрібні заброньованому для виїзду за кордон

Для перетину кордону заброньованому працівнику радимо мати:

1. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
2. Військово-обліковий документ з актуальними військово-обліковими даними, інформацією про чинну відстрочку у зв’язку з бронюванням та без відмітки про порушення правил військового обліку чи розшук.
3. Документ від роботодавця, що підтверджує підставу поїздки. Якщо працівник їде у відрядження — це наказ або витяг із наказу про відрядження. Якщо у відпустку — документ про надання відпустки та дозвіл керівника на виїзд за кордон.

В дозволі на виїзд за кордон слід обов’язково зазначити період відпустки, країну або країни перебування та, за потреби, країни транзиту і термін перебування за кордоном.

Зразок такого дозволу ми підготувати для наших передплатників.

Крім того, на кордоні часто просять надати копію рішення про визначення роботодавця критично важливим, а також довідку ОК-5/ОК-7.

Відомі випадки, коли у працівників запитували трудові договори, інформацію про господарську діяльність роботодавця, їхні посадові обов’язки та навіть просили показати в банківському застосунку останні зарахування заробітної плати.

Чи можна втратити критичність, якщо заброньований працівник не повернувся

На сьогодні окремої підстави для позбавлення підприємства статусу критично важливого саме через те, що заброньований працівник не повернувся з-за кордону, законодавство не встановлює.

Порядок бронювання, затверджений постановою КМУ від 27.01.2023 № 76, встановлює підстави скасування статусу критично важливого підприємства, однак неповернення працівника після відпустки як самостійна підстава для скасування критичності там не визначене.

Тому ситуація, коли один працівник після закордонного виїзду у відпустку вирішив не повертатися, не означає втрати підприємством статусу критично важливого.

Чому ризики все ж є

Інша справа, якщо такі випадки перестають бути одиничними.

Уявімо, що від одного підприємства за кордон регулярно виїжджають заброньовані працівники і значна частина з них не повертається. За таких обставин цілком логічно, що у державних органів можуть виникнути питання не лише до самих працівників, а й до посадових осіб підприємства.

Зокрема, можуть перевіряти:

1. за яких обставин працівників бронювали;
2. чи дійсно вони працювали на підприємстві, а не просто були формально працевлаштовані;
3. на яких підставах керівник погоджував їх виїзд;
4. чи не було бронювання та оформлення документів використане виключно для створення можливості виїхати за межі України;
5. чи не сприяли посадові особи підприємства незаконному переправленню осіб через державний кордон.

І саме тут ризики можуть бути вже значно серйознішими.

Чи можлива кримінальна відповідальність керівника

Таку можливість повністю виключати не можна. Але важливо не перебільшувати.

Сам по собі факт того, що керівник законно дозволив заброньованому працівнику провести відпустку за кордоном, а той потім не повернувся, ще не означає вчинення керівником кримінального правопорушення.

Однак ст. 332 Кримінального кодексу України (далі – КК України) встановлює кримінальну відповідальність, зокрема, за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів чи усуненням перешкод.

Тому ризик може виникнути, якщо правоохоронні органи встановлять, що документи про роботу, бронювання, відпустку або дозвіл на виїзд оформлювалися не для реальної відпустки, а з метою сприяти незаконному виїзду або залишенню військовозобов'язаної особи за кордоном.

Тобто ключове значення матимуть конкретні обставини та умисел посадових осіб.

Слід розуміти, що це не лише теоретичний ризик. У Єдиному державному реєстрі судових рішень уже можна знайти кримінальні провадження, в яких правоохоронці досліджують використання працевлаштування, бронювання та відрядження для виїзду військовозобов’язаних за кордон.

Наприклад, у кримінальному провадженні № 12023162480001366 директору підприємства повідомили про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України. За версією слідства, схема передбачала оформлення осіб працівниками стратегічно важливих підприємств, їх бронювання, а після отримання бронювання – оформлення документів про відрядження за кордон. У матеріалах справи прямо зазначено, що за такими документами особи перетинали державний кордон та не поверталися в Україну.

Є й інші подібні справи. Так, у кримінальному провадженні, яке розслідується на Львівщині, правоохоронці перевірили схему фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних на підприємства, які отримували статус критично важливих, їх подальшого бронювання та оформлення фіктивних відряджень. За даними, наведеними в судовій ухвалі, станом на кінець 2025 року за такою схемою за кордон виїхали та не повернулися близько 45 осіб. Провадження розслідується за ч. 2 ст. 332 КК України.

Тож практика показує: правоохоронців може зацікавити не сам по собі факт, що заброньований працівник виїхав і не повернувся. Питання виникають тоді, коли є ознаки того, що працевлаштування, бронювання та документи на виїзд використовувалися як складові заздалегідь організованої схеми.

Як роботодавцю підстрахуватися

Повністю гарантувати повернення людини в Україну роботодавець, зрозуміло, не може.

Але він може належним чином оформити всі обставини поїздки та зафіксувати, що працівник:

1. їде саме у погоджену роботодавцем відпустку;
2. повідомив країни перебування та строки поїздки;
3. знає дату, коли має повернутися та приступити до роботи;
4. усвідомлює наслідки неповернення;
5. самостійно відповідає за дотримання правил перетину державного кордону.

Тому, крім наказу про відпустку та дозволу на виїзд за кордон, ми радимо отримати від заброньованого працівника письмове зобов’язання щодо повернення та ознайомлення з можливими наслідками неповернення.

Це не дає роботодавцю стовідсоткового захисту. Це не зупинить працівника, якщо той прийняв рішення не повертатися, проте у разі виникнення питань допоможе підтвердити, що роботодавець не сприяв залишенню працівника за кордоном, а навпаки - погоджував поїздку виключно на визначений строк та очікував його повернення до роботи.

Завантажте зразок

У такому документі доцільно зазначити період відпустки, плановану дату повернення, країни перебування, контактні дані працівника та його підтвердження, що після завершення відпустки він зобов’язується своєчасно стати до роботи.

Якщо працівник усе-таки не повернувся

У такій ситуації роботодавцю не варто удавати, що нічого не сталося.

Потрібно діяти так само як і в інших випадках, коли працівник після закінчення відпустки не виходить на роботу:

1. зафіксувати його відсутність;
2. спробувати зв’язатися з працівником;
3. з’ясувати причини неявки;
4. запропонувати надати пояснення та документи, якщо існують поважні причини;
5. надалі вирішувати питання трудових відносин відповідно до фактичних обставин і законодавства.

Не радимо відразу звільняти за прогул таких працівників. Спочатку необхідно встановити причини відсутності працівника та оцінити конкретну ситуацію. Але загалом роботодавцю краще якнайшвидше провести службове розслідування і прийняти рішення.

Але насамперед радимо анулювати бронювання, якщо вже зрозуміло, що працівник не планує повертатися.

Більше про це ми розповідали тут.

Висновки

1. Заброньований працівник може виїхати за кордон у відпустку за наявності необхідних документів та дозволу роботодавця.
2. Якщо після закінчення відпустки працівник не повернеться в Україну, це саме по собі не є передбаченою законодавством підставою для автоматичного скасування критичності підприємства.
3. Інакше може оцінюватися ситуація, коли неповернення заброньованих працівників набуває системного характеру або з’являються підстави вважати, що посадові особи підприємства свідомо сприяли виїзду осіб з метою їх подальшого залишення за кордоном. У такому випадку ситуацією можуть зацікавитися правоохоронні органи, а за наявності відповідних ознак дії посадових осіб можуть отримати і кримінально-правову оцінку.
4. Наша порада роботодавцям: виїзд дозволяйте, але документи оформлюйте так, щоб було чітко видно мету, строк поїздки та обов’язок працівника повернутися до роботи.

Шаблони та зразки документів:

Дозвіл на виїзд за кордон заброньованого КБВ у відрядження/відпустку

Дозвіл на виїзд за кордон заброньованого у відрядження/відпустку

Статті та консультації на тему:

Відрядження, якщо заброньований за іншим підприємством

Чи потрібен паперовий військово-облікових документ для виїзду за кордон

Відрядження за кордон: як рахувати добові до перетину кордону і після повернення

Працівнику дозволили виїзд за кордон у відпустку, а він не повернувся – алгоритм дій роботодавця