Ненормований робочий день: оформлення та пільги

Перш за все маємо пригадати, що поняття «ненормований робочий день» немає у Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП). Згадується воно лише у ст. 8 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки). Тож давайте розбиратися.

Що таке ненормований робочий день?

Визначення терміну «ненормований робочий день» наведено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 № 7 (далі – Рекомендації № 7). Отже, у п. 1 Рекомендацій № 7 зазначено, що:

ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який установлюють окремим категоріям працівників в умовах, коли неможливо нормувати час трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Такий режим робочого часу на практиці запроваджують для працівників, яким для своєчасного та якісного виконання своїх обов’язків, визначених у трудовому договорі, доводиться іноді працювати понад норму робочого часу.

Необхідність виконання роботи після закінчення нормального робочого дня може випливати як із розпорядження працедавця, так і з власної ініціативи співробітника. Варто підкреслити, що у звичайних нормованих умовах робочого дня понаднормові роботи допускаються тільки у виняткових випадках, перелік яких окреслено в ч. 3 ст. 62 КЗпП.

Таким чином у працівника із ненормованим робочим днем (далі – НРД), як й у решти працівників, 5-ти або 6-тиденний робочий тиждень, чітко визначені початок і закінчення роботи, встановлені перерви тощо. Такий працівник має дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Одначе за виробничої потреби він може виконувати роботу й після завершення робочого часу. Для цього не потрібно видавати додатковий наказ щоразу, як відбувається виконання роботи у позаробочий час у робочі дні. Втім працедавець має право систематично залучати його до роботи понад установлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

Коли встановлюють, а коли не можна встановити НРД?

Коли та кому саме встановлювати НРД підприємство вирішує самостійно. Для цього потрібно скласти перелік посад і професій, яким установлюється НРД – назви посад зазначайте так, як вони вказані в штатному розписі.

У п. 5 Рекомендацій № 7 читаємо про те, що НРД можна встановити працівникам:

1. праця яких не піддається точному обліку за часом (до прикладу, працівники сільського господарства, лісового господарства, рибальства, транспортні працівники та інші, чий робочий час може змінюватися залежно від погоди, сезону та інших факторів);
2. робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (тут знов таки йдеться про працівників у сільському господарстві);
3. котрі розподіляють час для роботи на власний розсуд (програмісти, керівники, співробітники, які працюють дистанційно, працівники з вільним графіком роботи, водії).

Міністерства та інші органи влади за погодженням із галузевими профспілками можуть установлювати орієнтовний перелік професій і посад працівників, яким можна встановлювати ненормований день (п. 6 Рекомендацій № 7). Зокрема, Орієнтовний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем системи Міністерства освіти України, яким може надаватись додаткова відпустка, наведений у листі Міносвіти України від 11.03.1998 № 1/9-96.

Своєю чергою конкретний перелік посад і професій працівників на підприємстві, котрим може бути встановлено НРД, потрібно закріпити у колдоговорі (п. 7 Рекомендацій № 7). Без цього не можна встановлювати окремим співробітникам такий режим роботи.

НРД не застосовують для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Однак для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, НРД може застосовуватись.

Звідси висновуємо: якщо працівникові одночасно установлено неповний робочий день та неповний робочий тиждень, такому працівникові не можна установлювати НРД.

Особливості встановлення НРД водіям

Під час установлення НРД водіям автотранспортних засобів пам’ятайте:

1. водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися НРД, тобто понад нормальну тривалість робочого часу (п. 2.9 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України від 07.06.2010 р. № 340, далі – Положення № 340).

1. час керування автомобілем водія не може перевищувати 9 годин на день навіть в ситуації, коли нормальна тривалість робочого дня пов’язана з тривалими простоями або водій повинен доїхати до місця відпочинку. За підсумованого обліку робочого часу нормальна тривалість робочого дня / зміни водія не може перевищувати 10 годин (п. 2.3 Положення № 340);
2. робочий час водіїв з НРД днем обліковують в робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах) – п. 6.8 Положення № 340.

Як установити НРД конкретному співробітнику

Отже, у вас у колдоговорі вже зафіксовано перелік посад і професій працівників, яким може бути встановлений НРД. Подальші дії залежатимуть від форми трудового договору, який укладали зі співробітником. Якщо укладали письмовий трудовий договір або контракт, то до нього доцільно окремим пунктом внести умову про НРД. Можна додати пункт наступного змісту: «Працівнику встановлюють режим ненормованого робочого дня».

Якщо трудовий договір укладено шляхом підписання заяви та видання наказу про приймання на роботу, то працедавець сповіщає нового співробітника про НРД за його посадою й ознайомлює його з відповідним пунктом у колективному договорі та під підпис із наказом про встановлення роботи в режимі НРД для низки професій і посад співробітників.

Аналогічний наказ знадобиться і в ситуації, коли НРД встановлюють співробітникам, які досі працювали за звичайного режиму роботи.

Установлення НРД – зміна істотних умов праці. А про такі зміни у мирний час працівника потрібно попередити не пізніше ніж за 2 місяці до дня початку роботи в умовах НРД (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Зважаючи на це, датою початку дії НРД для таких працівників потрібно встановити день, що настає через два місяці за днем видання наказу. Але під час дії воєнного стану це положення КЗпП не діє. Про зміну істотних умов праці працівника потрібно попередити не пізніше як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Табелювання НРД

Перепрацювання працівником, якому установлено НРД, жодним чином не відображається в табелі обліку використання робочого часу. Тож відпрацьований робочий день фіксують як звичайний робочий день (позначка «Р» або «01»). Цей підхід був свого часу підтверджений експертами Мінсоцполітики України в листі від 15.11.06 р. № 237/13/82-06.

Оплата праці

Роботу, виконану понад встановлену тривалість робочого часу співробітнику з НРД, не вважають понаднормовою. Отже, зазвичай додаткова оплата за НРД не виплачується. Втім ніхто не забороняє включити до колективного або трудового договору з працівником, чи до наказу по підприємству положення про доплату до окладу за НРД. У бюджетній сфері такі доплати для водіїв передбачені прямо пп. 4 п. 4 постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.02 р. № 1298.

Відпустка за НРД

Єдина гарантія передбачена законом за роботу в режимі НРД – право працівника на додаткову щорічну оплачувану відпустку тривалістю до 7 календарних днів (ст. 8 Закону про відпустки). Загальну тривалість такої додаткової відпустки у розрізі посад і професій з можливістю встановлення НРД як раз й потрібно зафіксувати у колдоговорі, а також у письмовому трудовому договорі з працівником, якщо його укладено. Конкретну кількість днів додаткової відпустки кожному працівнику визначають індивідуально, пропорційно до часу, відпрацьованого у режимі НРД (п. 8 Рекомендацій № 7).

Висновки

1. НРД – звичайний робочий день, однак працівникові інколи доводиться працювати понад установлену тривалість робочого часу. Разом із тим, виконання роботи понад норму робочого часу не розглядують, як понаднормову роботу і додатково не оплачують.
2. Наднормова робота у разі застосування НРД можлива «у зв’язку з виробничою необхідністю».
3. НРД не впливає на залучення працівника до роботи у вихідні та святкові дні.
4. Компенсується робота на умовах ненормовного робочого дня наданням працівникам щорічних додаткових відпусток тривалістю до 7 к. дн.

Василь ЦИГАНЕНКО, редактор kadroland

Шаблони та зразки документів:

Колективний договір

Заява про надання відпустки за ненормований робочий день

Наказ про надання відпустки за ненормований робочий день

Наказ про надання відпустки за ненормований робочий день (П-3)