Трудовий договір з нефіксованим робочим часом (далі – ТДНЧ) – це спосіб організації виконання роботи, при якому працівник виконує свої трудові обов’язки періодично тільки у разі потреби на вимогу роботодавця.
При цьому максимальна тривалість роботи не може перевищувати нормальної тривалості – 40 годин на тиждень.
Оплаті підлягає вся фактично виконана працівником робота, але оплата не може бути меншою, ніж за 32 години роботи на місяць.
Базові години та дні при роботі з нефіксованим робочим часом – це часові періоди, під час яких від працівника може вимагатися виконання роботи, передбаченої трудовим договором, і які обов’язково визначаються у трудовому договорі.
Зразок трудового договору з нефіксованим робочим часом (у довільній формі) можна завантажити / переглянути тут
Працівники з нефіксованим робочим часом мають всі права і гарантії, передбачені трудовим законодавством, в тому числі право на:
- щорічні відпустки;
- вихідні дні;
- оплату праці у підвищеному розмірі за роботу у нічний час, у вихідні дні, у шкідливих умовах тощо.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом регулюється статтею 21-1 Кодексу законів про працю.
Джерело: Держпраці
Стаття на тему:
Процедура прийняття на роботу: 5 кроків до оформлення трудових відносин