Що змінилось у відпускному стажі
Законом України від 22.11.2023 № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (далі — Закон № 3494) були внесені зміни, зокрема, до ст. 26 Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) та ст. 12 Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136). Ці зміни стосувалися не тільки впливу неоплачуваних відпусток на відпускні, були підкориговані й підстави для її надання.
Отже, у ст. 25 Закону про відпустки додано нову підставу (п. 20) для обов’язкової відпустки без збереження зарплати: працівникам, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, — тривалістю до 60 календарних днів.
Тож розширено перелік підстав для оформлення такої неоплачуваної відпустки. Увага! Скористатися такою обов’язковою відпусткою без збереження зарплати можна буде тільки після закінчення особливого періоду (а він ще триває відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014) або після оголошення демобілізації, яку оголошує президент своїм указом (наразі такого указу немає).
Крім того, збільшено тривалість відпустки без збереження зарплати за згодою сторін через сімейні обставини з 15 днів до 30 днів щороку та викладено у новій редакції ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки. На сьогодні вона звучить так: «На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін».
Але більш важливим є не нові підстави неоплачуваних відпусток, а нова норма щодо врахування певних періодів відпустки до відпускного стажу.
Отже, ст. 26 Закону про відпустки доповнено частиною четвертою, в якій йдеться про те, що час перебування у відпустках, зазначених у ч. 1 (через сімейні обставини) і 3 (через загрозу збройної агресії) цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 цього закону.
Аналогічна норма з’явилась і в ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. А саме протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Зверніть увагу, що в самій ст. 9 Закону про відпустки, яка визначає перелік періодів (не)роботи, що зараховують до стажу, який дає право на щорічну відпустку, ніяких змін не внесено. Але при визначенні тривалості щорічної відпустки слід враховувати норми ст. 26 Закону про відпустки та ст. 12 Закону № 2136.
Далі нумо розглянемо основні кейси, щоб побачити, як впливають зміни щодо неоплачуваних відпусток на відпускний стаж.
Кейс 1. Які відпустки без збереження зарплати не зараховують до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку
З 24 грудня 2023 року не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, періоди відпустки без збереження зарплати:
- за згодою сторін через сімейні обставини (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки);
- через воєнний стан (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);
- на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки).
Зверніть увагу, що відпустка без збереження зарплати за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, що надається працівникам, які перебувають за кордоном або набули статусу ВПО, як не включалася, так і не включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Так само не зараховується до відпускного стажу обов’язкова відпустка без збереження зарплати за ст. 25 Закону про відпустки для догляду за дитиною до 6/16/18 років.
Натомість інші відпустки без збереження зарплати за ст. 25 Закон про відпустки як зараховували до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, раніше, так зараховують і зараз. Тут змін не відбулося.
Кейс 2. З якої дати застосовувати нові норми щодо відпускного стажу
Закон № 3494, який вніс кардинальні зміни щодо відпускного стажу, набув чинності з 24 грудня 2023 року.
Зверніть увагу! Згідно з останніми оновленнями, саме з 24 грудня 2023 року перелічені вище відпустки не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Кейс 3. Відпустка без збереження зарплати на час карантину (COVID-19)
Така відпустка відповідно до ст. 26 Закону про відпустки надавалася до 30 червня 2023 року, тобто до змін внесених Законом № 3494. Тож, якщо така відпустка припадає на відповідний робочий рік, за який надається щорічна основна відпустка, то тривалість щорічної основної відпустки не буде зменшуватися.
Приклад. Робочий рік, за який надається щорічна основна відпустка (24 календарні дні) – з 25.10.2022 до 24.10.2023. Працівник з 01.11.2022 по 30.06.2023 перебував у відпустці без збереження зарплати на час карантину
Така відпустка зараховується до відпускного стажу. Отже, за робочий рік з 25.10.2022 до 24.10.2023 працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості 24 календарні дні
Кейс 4. Як визначити тривалість щорічної основної відпустки, якщо працівнику надавалася відпустка без збереження зарплати, яка не зараховується до відпускного стажу
Якщо робочий рік відпрацьовано повністю (і впродовж такого року немає періодів, які не включаються до стажу, що дає право на надання щорічної основної відпустки), то працівнику надають відпустку повної тривалості.
Якщо ж робочий рік відпрацьовано не повністю або ж протягом робочого року є періоди, які не включаються у відпускний стаж, то тривалість щорічної відпустки визначають розрахунковим шляхом. Для цього потрібно:
- Визначити кількість днів щорічної основної відпустки, що приходиться на один календарний день робочого року. Водночас із розрахунку виключають святкові та неробочі дні (слід пам’ятати, що в період дії воєнного стану не застосовується норма ст. 73 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП).
- Підрахувати кількість календарних днів, що дають право на щорічну основну відпустку, тобто відпускний стаж. Водночас із розрахунку також виключають святкові та неробочі дні й дні, які не зараховують до відпускного стажу.
- Щоб визначити належну кількість днів щорічної відпустки за робочий рік, слід перемножити показники, отримані на 1-му та 2-му етапі розрахунків.
Приклад. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні. На робочий рік працівника з 02.03.2023 до 01.03.2024 випала відпустка без збереження зарплати через воєнний стан тривалістю 90 календарних днів з 16.11.2023 до 13.02.2024
Дні відпустки без збереження зарплати з 16.11.2023 до 23.12.2023, тобто до дня набуття чинності Закону № 3494, зараховуються до відпускного стажу, а дні відпустки з 24.12.2023 до 13.02.2024 (52 календарні дні) не будуть зараховані до відпускного стажу
Розрахунки за наведеним вище алгоритмом будуть такі:
1. Визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, яка приходиться на один календарний день робочого року:
24 : (366 – 0) = 0,0656, де
24 к. дн. – тривалість щорічної основної відпустки за повністю відпрацьований робочий рік;
366 к. дн. – тривалість робочого року працівника з 02.03.2023 до 01.03.2024;
0 к. дн. – кількість святкових і неробочих днів, що приходяться на період з 02.03.2023 до 01.03.2024.
2. Визначаємо стаж у робочому році, що дає право на щорічну основну відпустку:
366 – 52 = 314, де
366 к. дн. – тривалість робочого року працівника з 02.03.2023 до 01.03.2024;
52 к. дн. – період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан, який не входить до відпускного стажу (з 24.12.2023 до 13.02.2024).
3. Кількість днів щорічної основної відпустки, належних працівнику за робочий рік:
0,0656 х 314 = 20,5984 = 21 к. дн.
Отже, за робочий рік з 02.03.2023 до 01.03.2024 працівнику належить щорічна основна відпустка тривалістю 21 календарний день.
Приклад. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні. На робочий рік працівника з 22.01.2023 до 21.01.2024 прийшлася відпустка без збереження зарплати через воєнний стан тривалістю 21 календарний день з 01.01.2024 до 21.01.2024 (оформлена і надана після набрання чинності Закону № 3494)
У наведеному випадку весь період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136) випадає на період після 24 грудня 2023 року. Тож весь період цієї неоплачуваної відпустки (21 календарний день) не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку
Розрахунки такі:
1. Визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, що приходиться на один календарний день робочого року:
24 : (365 – 0) = 0,0658, де
24 к. дн. – тривалість щорічної основної відпустки за повністю відпрацьований робочий рік;
365 к. дн. – тривалість робочого року працівника з 22.01.2023 до 21.01.2024;
0 к. дн. – кількість святкових і неробочих днів, що приходяться на цей період.
2. Визначаємо стаж у робочому році, що дає право на щорічну основну відпустку:
365 – 21 = 344, де
365 к. дн. – тривалість робочого року працівника з 22.01. 2023 до 21.01.2024;
21 к. дн. – тривалість відпустки без збереження зарплати через воєнний стан, оформленої та наданої після набрання чинності Закону № 3494 з 1 по 21 січня 2024 року.
3. Кількість днів щорічної основної відпустки, належних працівнику за робочий рік:
0,0658 х 344 = 22,6352 = 23 к. дн.
Отже, за робочий рік з 22 січня 2023 року до 21 січня 2024 року працівнику належить щорічна основна відпустка тривалістю 23 календарні дні.
Кейс 5. Як визначити тривалість щорічної основної відпустки за робочий рік, на який припадає неоплачувана відпустка до 24 грудня 2023 року?
Приклад. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні. На робочий рік працівника з 22.01.2023 до 21.01.2024 прийшлася відпустка без збереження зарплати через воєнний стан тривалістю 90 календарних днів з 18.08.2023 до 15.11.2023
Період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136) прийшовся до 24 грудня 2023 року, тому всі дні такої відпустки зараховуються до відпускного стажу для цілей надання щорічної основної відпустки
Тривалість щорічної основної відпустки за робочий рік з 22.01.2023 до 21.01.2024 – 24 календарні дні, додаткові розрахунки проводити не потрібно.
Висновки
- З 24 грудня 2023 року дні відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини, загрозу збройної агресії проти України та через воєнний стан за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
- Якщо на робочий рік приходяться дні таких відпусток з 24 грудня 2023 року, то належні дні щорічної основної відпустки слід визначати розрахунковим шляхом.
Тетяна ГУЛЬ, редактор kadroland
Брошури та чеклісти:
Шаблони та зразки документів:
Заява про надання щорічної основної відпустки
Наказ про надання щорічної основної відпустки (за заявою)
Інструменти кадровика: