Проблема з наданням відпустки: неділима частина днів відпустки

Відповідно до ст. 12 Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 к. дн. При чому неподільна частина в 14 днів не обовязково має бути першою. За недотримання цієї вимоги загрожує штраф в розмірі 1 МЗП, як за інше порушення трудового законодавства.
Надавши спочатку 10 к. дн. щорічної відпустки, підприємство не порушило вимоги ст. 12 Закону про відпустки щодо неподільної частини відпустки. Адже на той час у працівника залишалось ще 14 к. дн. щорічної відпустки. Але якщо працівнику після цього була надана відпустка без збереження зарплати, яка не зараховується до відпускного стажу, то і відповідно тривалість щорічної відпустки за робочий рік склала не 24 дні, а наприклад 23. Тобто у працівника залишилась інша частина відпустки тривалістю не 14, а 13 днів. Таким чином, оскільки надати неподільну частину щорічної відпустки тривалістю 14 к. дн. неможливо у зв'язку з перебуванням працівником у відпустці без збереження заробітної плати (а це відповідно зменшило кількість днів щорічної відпустки), слід надати ту кількість днів, на яку працівник має право — 13 к. днів. Вважаємо, що штрафів за недотримання ст. 12 Закону про відпустки не повинно бути, адже такий поділ недотримано через те, що певний період не зараховується до відпускного стажу, тобто з обєктивних причин.

Раді допомогти, звертайтесь ще!