Порядок дій роботодавця щодо військовозобов'язаного після звільнення

Почати роботу працівник має з наступного дня після фактичного взяття на військовий облік у ТЦК та СП, а середній заробіток зберігається лише за час, необхідний для виконання цього обов’язку (у межах 5 днів), а не до моменту фактичної видачі ВОД із печаткою. Документ з ТЦК потрібен роботодавцю для підтвердження дат і подальшого коригування табеля та нарахувань, але не «зупиняє» ні допуск до роботи, ні обов’язок платити середній заробіток понад фактичний час постановки на облік.

Обґрунтування

Особа після звільнення зі служби зобов’язана протягом 5 днів прибути до ТЦК та СП для взяття на військовий облік. Це прямо встановлено частиною 11 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» ч. 11 ст. 26. У цей строк працівник виконує державний обов’язок.

На час виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, громадяни звільняються від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середньої заробітної плати. Це прямо передбачено ч. 2 ст. 21 Закону №2232 ч. 2 ст. 21 Закону № 2232. Тобто середній заробіток зберігається за період фактичного виконання дій щодо постановки на облік, а не до моменту технічної проставки печатки.

Гарантія середнього заробітку за цей час базується саме на нормах про виконання державних обов’язків, а не на ще чинній мобілізаційній «броні». Після виключення зі списків частини дія ч. 3 ст. 119 КЗпП закінчується, а далі застосовується механізм ч. 1 ст. 119 КЗпП у поєднанні з ч. 2 ст. 21 Закону №2232 ч. 1 ст. 119 КЗпП, ч. 2 ст. 21 Закону № 2232. Тому роботодавець оплачує лише ті дні, коли працівник був увільнений для виконання обов’язку щодо постановки на облік.

Мінсоцполітики роз’яснювало, що до роботи працівник має стати на наступний день після дня взяття на військовий облік у ТЦК та СП. Це випливає з листових роз’яснень, які спираються на норми ч. 11 ст. 26 Закону №2232 і ч. 1 ст. 119 КЗпП ч. 11 ст. 26, ч. 1 ст. 119 КЗпП. Тобто орієнтиром є саме дата взяття на облік, а не дата видачі документа з печаткою.

Якщо ТЦК затримує видачу ВОД з відміткою, це технічна проблема органу, яка не подовжує гарантійний період. Факт, що документи «на руках у ТЦК» 10 днів, не означає, що працівник увесь цей час виконує обов’язки зі взяття на облік. Обов’язок виконано в день його фактичної явки та реєстрації, а сам штамп / запис може з’явитися пізніше. За цей «очікувальний» час норма ч. 2 ст. 21 Закону №2232 не вимагає збереження середнього заробітку ч. 2 ст. 21 Закону № 2232.

Роботодавець може допустити працівника до роботи після фактичного взяття на облік, навіть якщо документально ТЦК ще не оформив відмітку, за умови, що є інші підтвердження. Норматив прямо не вимагає саме наявності ВОД з печаткою як умови допуску до роботи. Практично роботодавцю достатньо: заяви працівника про допуск до роботи, наявних документів про демобілізацію та, за можливості, довідки чи усного підтвердження від ТЦК. Потім, після отримання ВОД з датою взяття на облік, табель і, за потреби, нарахування можна уточнити.

У табелі на час постановки на облік доцільно відображати увільнення від роботи з оплатою середнього заробітку за робочі дні цього періоду. Такий підхід відповідає логіці застосування ч. 1 ст. 119 КЗпП як гарантії за час виконання державних обов’язків ч. 1 ст. 119 КЗпП. Після дня взяття на облік, якщо роботодавець допускає працівника до роботи, в табелі вже проставляють «робочі дні» і нараховують звичайну зарплату.

Підсумок: роботодавець зберігає середній заробіток за час фактичного виконання працівником обов’язку щодо постановки на військовий облік (як правило, в межах кількох днів з 5 дозволених), а працівник має стати до роботи з наступного дня після взяття на облік, не очікуючи 10 днів до видачі ВОД, при цьому остаточні дати підтверджуються документом з ТЦК та можуть бути донастроєні в табелі та нарахуваннях.