В умовах воєнного стану через відсутність належних організаційно – технологічних умов на підприємстві, в установі, організації частина роботодавців і працівників зіштовхнулись із зупиненням роботи (зупиненням виробничого процесу), що в законодавстві визначається як період простою.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП, простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У кожному конкретному випадку причина простою буде своя, зважаючи на не залежні від роботодавця та працівника обставини, які перешкоджають нормальній діяльності підприємства.
Війна та пов’язані з нею воєнні дії, запровадження воєнного стану є саме такими обставинами, що виникли незалежно ані від роботодавця, ані від працівника.
В умовах війни серед причин оголошення простою можуть бути:
- знищення або пошкодження майна підприємства, важливих об’єктів інфраструктури (енергетичні та логістичні ресурси), розташування підприємства на тимчасово окупованих територіях або на територіях де ведуться бойові дії;
- неможливість організації дистанційної роботи для робітників тощо.
У результаті простою роботодавець може зупинити роботу всього підприємства, його окремих підрозділів або роботу окремо взятого працівника.
Залежно від обставин простій може виявитися:
- нетривалим (декілька годин/днів);
- тривалим (декілька місяців)
Тобто, вимагати від працівника виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором під час простою – неправомірно.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Запровадження простою оформлюється наказом роботодавця, в якому зазначають:
- причину на підставі якої оголошено простій;
- коло працівників на яких поширюється режим простою;
- дату початку і дату закінчення простою (якщо її можна визначити) або подію, із якою пов’язане закінчення простою;
- інформацію щодо дозволу працівникам не виходити на роботу до його закінчення або про обов’язок бути присутніми на робочих місцях на території підприємства та його оплату.
Підприємство, яке запровадило простій у період воєнного стану, повинно дотримуватись гарантій щодо оплати в розмірі не менше 2/3 встановленого окладу (тарифної ставки) всім працівникам, на яких поширюється дія наказу про оголошення простою.
Джерело: Держпраці