За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік (ст. 26 Закону про відпустки).
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
На період дії воєнного стану питання надання відпусток, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, додатково врегулювано Законом України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136).
Частиною третьою ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. ст. 9 Закону про відпустки.
Таким чином надання працівнику/ці відпустки на ввесь період дії воєнного стану, з урахуванням продовження строку дії воєнного стану, не суперечить діючому законодавству.
Стосовно оформлення наказів про продовження відпусток без збереження заробітної плати, у разі зміни строку дії воєнного стану, звертаємо увагу, що згідно ст. 26 Закону про відпустки, відпустки надаються на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином розпорядчі документи роботодавця про надання відпусток без збереження заробітної плати з підстав, передбачених ст. 26 Закону про відпустки мають точно відображати зміст досягнутої домовленості між сторонами трудового договору (працівником/цею і роботодавцем).
У випадку, якщо сторони трудового договору погодили термін відпустки на ввесь час дії воєнного стану з урахуванням його можливого продовження, що зафіксовано у відповідному розпорядчому документі роботодавця, з яким ознайомлений працівник, необхідність додаткового врегулювання питань щодо терміну відпустки у разі продовження строку дії воєнного стану та додаткового оформлення розпорядчих документів роботодавцем відсутня.
У разі ж якщо сторони досягли домовленості про термін відпустки без збереження заробітної плати до конкретної дати закінчення дії воєнного стану, що визначений відповідним Указом Президента України, то у працівника у зв’язку із закінченням відпустки виникає обов’язок приступити до роботи, а питання надання за бажанням працівника /ці відпустки без збереження заробітної плати та терміну такої відпустки потребують врегулювання між сторонами трудового договору.
Джерело: Держпраці