Працівник спочатку використав 10 к. дн. щорічної відпустки. Потім взяв 25 к. дн. відпустки без збереження зарплати. Виходить, що у нього залишилось не 14, а 12 к. дн. щорічної відпустки. Чи порушуємо ми вимогу про надання 14 к. дн. неподільної частини щорічної відпустки?
Це не буде порушенням ст. 12 Закону про відпустку щодо надання неподільної частини щорічної відпустки 14 к. дн.
Відповідно до ст. 12 Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 к. дн. За недотримання цієї вимоги загрожує штраф в розмірі 1 мінзарплати, як за інше порушення трудового законодавства.
Надавши спочатку 10 к. дн. щорічної відпустки, підприємство не порушило вимоги ст. 12 Закону про відпустки щодо неподільної частини відпустки. Адже на той час у працівника залишалось ще 14 к. дн. щорічної відпустки.
Передбачити, що працівник потім забажає піти у відпустку без збереження (яку не зараховують до відпускного стажу) не можливо.
Отже, якщо надати неподільну частину щорічної відпустки тривалістю 14 к. дн. неможливо у зв'язку з перебуванням працівником у відпустці без збереження заробітної плати (а це відповідно зменшило кількість днів щорічної відпустки), слід надати ту кількість днів, на яку працівник має право — 12 к. днів. Вважаємо, що штрафів за недотримання ст. 12 Закону про відпустки не повинно бути, адже такий поділ недотримано через те, що певний період не зараховується до відпускного стажу.
👌 Сервіс «Особистий Консультант» — це письмові безлімітні швидкі відповіді (від 15 хвилин) на професійні питання.
Отримайте доступ до сервісу, оформивши передплату у пакетах «Професіонал», «Преміум» або «Преміум ПРО».
Джерело: kadroland
