Звільнений працівник вважав своє звільнення незаконним, оскільки однією із обов`язкових умов застосування п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП є безпосередній зв`язок з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у разі неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП)
Працівник доводив, що місце роботи не було пошкоджене, знищене внаслідок бойових дій на території м. Києва, влучання ракет під час обстрілу чи знищене будь-яким способом у період з 24 лютого 2022 року по 12 грудня 2022 року. А тому підстави для його звільнення були відсутні.
Роботодавець не надав суду доказів на підтвердження знищення засобів виробництва та майна роботодавця, відсутність організаційних та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій.
Роботодавець вказував на неможливість забезпечити працівника роботою у зв`язку з відсутністю організаційний та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій.
Свої доводи обґрунтовував тим, що внаслідок бойових дій залишився невиконаним 61,8% законтрактованих робіт на початок повномасштабного вторгнення, не було виконано фінансовий план підприємства щодо обсягу надходжень від оренди майна, а також наявністю кредиторської та дебіторської заборгованості, що призвело до погіршення функціонування діяльності підприємства та неможливості забезпечення позивача роботою.
Разом з тим, він не надав належних та достатніх доказів, що вказані обставини були пов`язані саме з проведенням бойових дій. На підтвердження вказаної обставини були надані докази, а саме:
- розпорядження про надання інформації щодо фактичного стану діяльності підприємства з інженерно-технічних вишукувань від 07.11.2022;
- службову записку від 18.11.2022 в. о. заступника директора - головного інженера про те, що станом на 18.11.2022 призупинено виконання інженерно-вишукувальних робіт за трьома договорами;
- службову записку від 18.11.2022 економіста з праці про те, що станом на 18.11.2022 підприємство має кредиторську заборгованість у сумі 747,6 тис. грн, а також дебіторську у сумі 336,7 тис. грн, за якою ведеться претензійно-позовна робота;
- пояснювальні записки до звіту про виконання фінансового плану за ІІІ квартал 2022 року та за 9 місяців 2022 року.
Але на думку суду вказані докази не є належними та достатніми для висновку про те, що відсутність робіт/замовлень на виконання позивачем своїх трудових обов`язків була пов`язана саме з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Обставини, пов`язані зі скрутним фінансово-економічним станом підприємства, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП.
Джерело: постанова Київського апеляційного суду від 20.02.2024 у справі №754/195/23