Фахівці Держпраці проінформували, що з 24.12.2023 згідно з вимогами ст. 26 Закону про відпустки, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
Час перебування у відпустках, згаданих вище, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Крім того, з 24 грудня 2023 року не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, періоди відпустки без збереження зарплати через воєнний стан (ч. 3 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
А ось інші відпустки без збереження зарплати за ст. 25 Закону про відпустки як і раніше зараховуються до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку. Тут змін не відбулося.
Джерело: Держпраці