Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року (ч. 9 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). Тобто щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові повної тривалості навіть з першого дня такого робочого року.
Однак у майбутньому протягом робочого року, за який працівнику вже надано щорічну основну відпустку повної тривалості, він може скористатися неоплачуваною відпусткою, яка не враховується у відпускний стаж. Наприклад, неоплачуваною відпусткою за сімейними обставинами (ст. 26 Закону № 504) або на період дії воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), які з 24.12.2023 р. не включаються до відпускного стажу.
Формально виходить, що працівнику надано певні дні відпочинку, на які він не мав право.
В листі від 30.09.2024 № 4701-05/71262-09 Мінекономіки дає орієнтири, як вчиняти роботодавцю в подібній ситуації.
З огляду на викладене, вважаємо, що якщо в поточному році працівнику надано щорічну відпустку повної тривалості, під час її розрахунку за наступний рік має бути зроблено перерахунок тривалості щорічної відпустки залежно від фактично відпрацьованих працівником днів, з урахуванням кількості днів відпустки, отриманої авансом.
Хотілося б, звісно, більше конкретики, як це відобразити в кадровому обліку. Але маємо, що маємо.
Джерело: лист Мінекономіки від 30.09.2024 № 4701-05/71262-09