06 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 260/4202/24 за позовом фізичної особи-підприємця до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Обставини справи
12 квітня 2024 року до управління Держпраці надійшов лист від Головного Управління ДПС у Закарпатській області про вжиття заходів реагування у зв’язку з тим, що позивачка допустила працівника до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівника на роботу.
Відповідач прийняв рішення про накладення штрафу на позивачку за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Позивачка, яка зареєстрована як ФОП стверджувала, що не здійснювала фактичний допуск особи до роботи, оскільки остання є самостійним підприємцем. Вони спільно використовують нежитлове приміщення на підставі договорів з власником. Між ними укладено договір про співробітництво, який передбачає взаємну допомогу в організації роботи магазину-кафе, а факт проведення розрахункових операцій та продажу товару особою не є доказом трудових відносин між ними, а є результатом реалізації договору про співробітництво між фізичними особами-підприємцями.
Рішенням окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення окружного адміністративного суду й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд вказав, що чинне законодавство України не передбачає можливості передачі трудових ресурсів між суб’єктами господарювання на підставі договору про співпрацю (партнерство). Трудове законодавство України вимагає офіційного оформлення трудових відносин відповідно до норм Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).
У зв’язку з цим обмін персоналом (працівниками) між підприємствами (юридичними особами або фізичними особами-підприємцями) на підставі договорів про співробітництво (співпрацю або партнерство) є неприпустимим і може свідчити виключно про використання роботодавцем способу обходу вимог трудового законодавства про обов’язкове оформлення трудових відносин.
Потрібен зразок документа? У нашому розділі «Документи» – все, що треба кадровику. 5400+ шаблонів, які завжди під рукою!
Залучення працівників одного підприємства до виконання роботи на іншому підприємстві можливе лише за умови офіційного переведення працівника відповідно до статті 32 КЗпП або оформлення роботи за сумісництвом згідно зі ст. 102-1 КЗпП.
У випадку, якщо працівник фактично виконує трудові функції на користь іншого роботодавця, але без укладення трудового договору, це може свідчити про наявність прихованих трудових відносин, що є порушенням трудового законодавства і, відповідно до ст. 265 КЗпП, є підставою для застосування до такого суб’єкта відповідальності у вигляді штрафу.
У справі, що розглядається, наявність договору про співпрацю (партнерство) не є достатньою правовою підставою для залучення працівників однієї сторони до виконання роботи на користь іншої сторони без належного оформлення трудових відносин відповідно до положень КЗпП.
Встановлений під час фактичної перевірки і підтверджений відповідним актом факт здійснення розрахункових операцій особою та продаж нею товару, що належить ФОП позивача без укладення трудового договору достеменно свідчить про обхід законодавчих вимог щодо оформлення трудових відносин і суперечить нормам трудового законодавства.
Детальніше у постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 260/4202/24.
Джерело: Верховний Суд