Відповідно до вимог Закону України від 14.10.1992 №2694-ХІІ «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
Потрібен зразок документа? У нашому розділі «Документи» – все, що треба кадровику. 5600+ шаблонів, які завжди під рукою!
За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог
Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника.
Вимогами Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) на роботодавця покладено обов’язок перевести працівників, які за станом здоров’я потребують надання іншої, легшої роботи, на таку роботу за їх згодою та відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.
Крім того, відповідно до частини другої статті 40 КЗпП звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП допускається за умови, що працівника, стосовно якого виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його стану здоров’я.
Статтею 43 Конституції України заборонено застосовувати примусову працю.
Тобто, роботодавець може виконати свій обов’язок, перевівши особу з інвалідністю на іншу, легшу роботу, лише якщо є згода такого працівника. Саме те, що працівник з інвалідністю не дав згоди на переведення на запропоновану роботодавцем іншу, легшу роботу, й може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП
Але сам факт установлення працівникові групи інвалідності або виявлення такого стану здоров’я працівника, що не дає змоги йому виконувати свої трудові обов’язки, не може бути автоматичною підставою для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за пунктом 2 статті 40 КЗпП.
Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є правом, а не обов’язком адміністрації
Водночас зазначений факт не є перешкодою для звільнення працівника за іншими підставами, встановленими законодавством про працю, серед них і з ініціативи самого працівника або за угодою сторін (ст. 36, 38 КЗпП).
Якщо працівник подав заяву з проханням звільнити його з роботи за власним бажанням у зв’язку зі станом здоров’я, підтвердженим медичним висновком, роботодавець відповідно до частини першої статті 38 КЗпП зобов’язаний звільнити такого працівника з роботи у зазначений у заяві день, попри те, що цьому працівникові висновком медико-соціальної експертної комісії установлено групу інвалідності або виявлено невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я.
Джерело: Держпраці