Гарантії та пільги для мобілізованого працівника
З 24 лютого 2022 року в Україні діє загальна мобілізація на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 65/2022 та Закону України від 03.03.2022 № 2105-IX.
Працівники, яких призвано на військову службу, мають право на гарантії та пільги, передбачені трудовим законодавством. Розглянемо їх детальніше.
1. За мобілізованим працівником зберігається місце роботи та посада на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП. На період військової служби роботодавець має увільнити працівника від роботи.
За педагогічними та науково-педагогічними працівниками середній заробіток зберігався до 24 грудня 2023року на підставі ч. 2 ст. 57 Закону № 2145 та ч. 3 ст. 63 Закону № 2745. Але і цю гарантію було скасовано на підставі Закону № 3494.
Отже, зараз за мобілізованими працівниками зберігається місце роботи та посада, а середній заробіток не зберігається. Але, якщо у роботодавця є можливість та бажання, він має право здійснювати виплати мобілізованим працівникам на добровільних засадах, але такі виплати мають бути передбачені відповідними внутрішніми документами роботодавця (Положення про оплату праці, наказ тощо).
2. Мобілізований працівник має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки).
Таке право з’явилося у мобілізованих працівників з 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Закону № 3494). Відповідні зміни було внесено у ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки.
Виплата компенсації здійснюється за бажанням працівника, про яке працівник має повідомити роботодавця у письмовій заяві.
Для подання такої заяви потрібно дотримуватися встановленого законодавством строку: працівник має подати роботодавцю заяву про виплату компенсації не пізніше останнього дня місяця, у якому його було увільнено від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.
3. Період військової служби працівника не зараховується в стаж для надання щорічної відпустки (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
Але роботодавцям потрібно враховувати такий нюанс: цей період не включається в відпускний стаж тільки починаючи з 19 липня 2022 року, відповідно до Закону № 2352. Якщо працівник був мобілізований до цієї дати, то цей період у стаж для надання щорічної відпустки зараховується.
Наприклад, працівник був мобілізований з 1 червня 2022 року. Період з 1 червня 2022 року до 18 липня 2022 року (включно) зараховується в стаж для щорічної основної відпустки, а період, починаючи з 19 липня 2022 року – не зараховується.
4. Особи, звільнені з військової служби за призивом під час мобілізації, мають право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи (п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).
Зазвичай працівники у перший рік роботи мають право на щорічну відпустку повної тривалості тільки після шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві. А до закінчення шестимісячного терміну щорічна відпустка надається працівнику пропорційно до відпрацьованого ним часу (ч. 5, 6 ст. 10 Закону про відпустки).
Але з цього правила є винятки, і один з таких винятків стосується працівників, звільнених з військової служби.
5. Працівники, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації мають право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів (п. 20 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).
Мова йде про відпустку, яка надається працівнику в обов’язковому порядку за наявності бажання працівника отримати таку відпустку. Тож, якщо працівник бажає, то роботодавець не має права відмовити в наданні такої відпустки. Проте зараз по суті реалізувати цю норму неможливо, оскільки не оголошено демобілізацію Указом Президента або закінчення особливого періоду.
6. Деякі категорії працівників після військової служби мають право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік на підставі ст. 162 Закону про відпустки.
Отже, така відпустка надається:
- учасникам бойових дій;
- особам з інвалідністю внаслідок війни.
Для отримання додаткової відпустки працівнику треба мати відповідний статус, який підтверджується за правилами, встановленими Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII. У такого працівника має бути відповідне посвідчення, яке необхідно пред’явити роботодавцю для отримання права на додаткову відпустку.
Документальне оформлення увільнення працівника
Увільнення працівника від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади оформлюється відповідним наказом на підставі ст. 119 КЗпП.
Для видання такого наказу працівник має пред’явити роботодавцю документ, який підтверджує факт призову на військову службу (повістка ТЦК або інші документи).
У табелі обліку робочого часу (типова форма П-5, затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489) відсутність працівника у зв’язку з військовою службою відображається позначкою «ІН» (цифровий код «22»).
Аналогічні роз’яснення щодо документального оформлення увільнення мобілізованого працівника надавало й Держпраці.
Чи можна звільнити мобілізованого працівника?
Як ми зазначили вище, за мобілізованим працівником зберігається місце роботи та посада на весь період військової служби. Тож звільняти такого працівника за ініціативою роботодавця на підставі ст. 40, 41 КЗпП не можна
Також заборонено звільнення мобілізованого працівника у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП).
Роз’яснення Держпраці з цього питання наведені у листі від 26.11.2015 № 4979/0/4.1-06/6/ДП-15. У роз’ясненні зазначено, що припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у зв'язку із закінченням строку трудового договору з працівниками, призваними на військову службу, можливо тільки після закінчення проходження військової служби.
Але на практиці бувають випадки, коли мобілізований працівник хоче звільнитися за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП або за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Таке звільнення не заборонене законодавством, але ініціатива звільнення має йти від працівника (аналогічна позиція й Держпраці щодо цього питання).
Відповідальність за недотримання пільг та гарантій для мобілізованих працівників
Роботодавцю слід знати, що за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами № 2232, № 1975 та № 3543, призначається штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (зараз це 28 400 грн), за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпП).
До юросіб і фізосіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, за таке порушення застосовується попередження.
Але є нюанс. У період дії воєнного стану у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк винесених приписів про усунення правопорушень, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовуються (ч. 3 ст. 16 Закону № 2136).
Висновки
- За мобілізованим працівником зберігається місце роботи та посада.
- На період військової служби працівника увільняють від роботи. Для цього роботодавець має видати відповідний наказ.
- Мобілізований працівник має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей, починаючи з 24 грудня 2023 року.
- Роботодавець не має право звільняти мобілізованого працівника, але працівник може звільнитися за власним бажанням або за угодою сторін.
Нормативно-правове забезпечення
КЗпП – Кодекс законів про працю України від 10.12.1971.
Закон про відпустки – Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки».
Закон № 1975 – Закон України від 12.12.1991 № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу».
Закон № 2136 – Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Закон № 2145 – Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту».
Закон № 2232 – Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий облік і військову службу».
Закон № 2352 – Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Закон № 2745 – Закон України від 06.06.2019 № 2745-VIII «Про фахову передвищу освіту».
Закон № 3494 – Закон України від 22.11.2023 № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».
Закон № 3543 – Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Оксана КОВАЛЬЧУК, редактор kadroland